Особливості формування спроможних територіальних громад в контексті децентралізації в Україні

Abstract

One of the most important elements of decentralization in Ukraine is formation of a basic level of local government, i.e. capable and united territorial communities. At the expense of their own resources, they must be able to solve the issues of local importance in the interests of their inhabitants, i.e. to ensure the appropriate level of education, culture, health care, social protection, housing and communal services, etc. Therefore, the purpose of the article is to determine the specifics of the formation of capable territorial communities in the context of decentralization in Ukraine. The author revealed the main approaches to the definition of «decentralization», i.e. systemic and functional ones. In addition, there are two stages of decentralization in Ukraine: 1) in 2014–2020; 2) from 2020 – until now. The researcher identified that decentralization should become the key attribute in the implementation of important systemic goals of social transformation in Ukraine, relating to: changes in the basic principles of social development; motivating community members to improve their own lives and influence their quality through different local government mechanisms; accelerating economic growth through fuller and more efficient use of local development resources; formation of the collective identity of community; involvement of communities into governance decisions in the context of regional and national development. It was found that the factors of formation of capable territorial communities in the context of decentralization in Ukraine are as follows: the ability of local government to solve public issues that fall within their competence to meet the needs of the population of the respective administrative and territorial units; historical, geographical, socio-economic, natural, ecological, ethnic and cultural features of the development of the respective administrative and territorial units; the development of the infrastructure of the respective administrative and territorial units; financial support of the respective administrative and territorial units; labor migration of the population; optimal networks of social infrastructure and accessibility of public services in the relevant areas. Одним з найголовніших елементів децентралізації в Україні стало формування базового рівня місцевого самоврядування – спроможних, об’єднаних територіальних громад, які за рахунок власних ресурсів, здатні вирішувати питання місцевого значення в інтересах їх жителів, тобто забезпечувати належний рівень освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства тощо. Метою статті є визначити особливості формування спроможних територіальних громад в контексті децентралізації в Україні. Розкрито основні підходи до визначення поняття «децентралізація»: системний і функціональний. Виділено два етапи децентралізації в Україні: 1) 2014–2020 рр.; 2) з 2020 р. – дотепер. Визначено, що децентралізація має стати ключовою в реалізації важливих цілей суспільних трансформацій в Україні, що стосуються: зміни принципів суспільного розвитку; мотивації членів громад до покращення власного життя та впливу на його якість через механізми місцевого самоврядування; прискорення економічного зростання завдяки повнішому та ефективнішому розпорядженню місцевими ресурсами; становлення колективної ідентичності громади; залучення громад до ухвалення управлінських рішень у контексті регіонального та загальнонаціонального розвитку тощо. З’ясовано, що чинниками формування спроможних територіальних громад в контексті децентралізації в Україні були такі: здатність органів місцевого самоврядування вирішувати суспільні питання, які належать до їх компетенції, для задоволення потреб населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць; історичні, географічні, соціально-економічні, природні, екологічні, етнічні, культурні особливості розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць; розвиток інфраструктури відповідних адміністративно-територіальних одиниць; фінансове забезпечення відповідних адміністративно-територіальних одиниць; трудова міграція населення; оптимальні мережі соціальної інфраструктури та доступності публічних послуг у відповідних сферах.