Відновлення автокефалії православної церкви України: суспільно-політичний, канонічний, об’єднавчий та екуменічний аспекти

Abstract

The urgency of the problem. The restoration of the autocephaly of the Orthodox Church of Ukraine became an important event in the socio-cultural life of Ukraine, which provoked active discussions. Purpose therefore, there is a need to dwell in more detail on the significance of the transfer of Tomos and the consequences of this fact. It is also important to trace the legitimacy of the Ecumenical Patriarchate from the point of view of the canon law of Eastern Christians and to determine how much the restoration of autocephaly will contribute to ecumenical processes in Ukraine – these processes are currently important in modern social discourse. The aim of the work is to investigate the restoration of the autocephaly of the Orthodox Church of Ukraine through the prism of sociopolitical, canonical and ecumenical aspects. Research methods. During the writing of the article the methods of general scientific cognition were used: analysis and synthesis, method of comparison and induction. At the same time, the method of dogmatics was used to reveal some aspects of the work, in order to systematize and analyze some aspects of canon law, related to the possibility and legality of the provision of Tomos. Research results. It is stated that the restoration of the autocephaly of the Orthodox Church became real during the difficult times of the Russian-Ukrainian war. The incident was a severe blow to the Russian Orthodox Church, which has lost control of Ukrainian Orthodoxy. The discussion in Ukrainian society can also be considered a manifestation of the activity of the Russian media. However, the catastrophic predictions did not come true: Ukrainian parishioners decided to move to the PCU without public aggravation. The tomos was granted in accordance with canonical requirements. The formation of the UOC laid the foundations for the ecumenical process. Many Eastern Christians have joined the new Church, while a dialogue with representatives of the Greek Catholic high clergy continues. Актуальність проблеми. Відновлення автокефалії Православної Церкви України стало важливою подією у соціокультурному житті України, яка спричинила активні обговорення. Відтак існує потреба у тому, аби докладніше зупинитися на дослідженні значення передачі Томосу та наслідків, до яких цей факт привів. Також важливо простежити законність дій Вселенського Патріархату з точки зору канонічного права східних християн та визначити, наскільки відновлення автокефалії сприятиме об’днавчим процесам в Україні – ці процеси, які відбуваються нині, займають важливе місце у сучасному суспільному дискурсі. Мета роботи – дослідити відновлення автокефалії Православної Церкви України крізь призму суспільно-політичного, канонічного, об’єднавчого та екуменічного аспектів. Методи дослідження. Під час написання статті використано методи загальнонаукового пізнання: аналіз та синтез, метод порівняння та індукції. Водночас для розкриття деяких аспектів у роботі застосовано метод догматики, щоби на його підставі систематизувати та проаналізувати деякі аспекти канонічно права, пов’язані із можливістю та законністю надання Томоса. Результати дослідження. Здобуття автокефалії Православної Церкви України стало реальним у ході утвердження державної незалежності України в умовах російсько-української війни, яка була розпочата московським агресором весною 2014 р. Ця подія стала складним ударом для Російської Православної Церкви, яка втратила контроль над українським православ’ям. Дискусію в українському соціумі також можна вважати виявом антиукраїнської активності російських ЗМІ. Щоправда, московські «катастрофічні» прогнози не справдилися: українські парафіяни вирішували питання переходу до ПЦУ без громадського загострення. Томос було надано відповідно до канонічних вимог. Проголошення Помісної Автокефальної Православної Церкви України, яке відбулося на об’єднавчому Собору в м. Києві 15 грудня 2018 р., за участі Української Автокефальної Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та частини єпископату, духовенства і вірних Російської Православної Церкви в Україні, заклало основи для відновлення українських національних традицій у церковному житті та досягнення духовної єдності серед українських православних. Чимало вірних Російської Православної Церкви в Україні перейшли до складу ПЦУ, одночасно триває діалог із представниками греко-католицького вищого духовенства. Діалог між Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем Православної Церкви України та Верховним архієпископом Києво-Галицький, Митрополитом Київським, Главою Української Греко-Католицької Церкви дає шанси для майбутнього єднання українських християн. Безперечно, що сьогодні ані віряни, ані клір обох церков до такого рішення не готові, але можливості, які відкриваються для подальшої дискусії у цьому напрямку, є надзвичайно актуальними у світлі об’єднавчих процесів та екуменізму в Україні.