Бачення філософії кохання у творах Феєрбаха

Abstract

Actuality of theme. Love plays a huge and inevitable role in all cultures. In philosophy, the nature of love since the ancient Greeks has been the basis of philosophy, creating theories that range from the materialist concept of love as a purely physical phenomenon – animal or genetic attraction that dictates our behavior – to theories of love as an intense spiritual work that allows us touch the deity. Statements or arguments about love, its nature, and its role in human life, for example, are often linked to one or all of the central theories of philosophy and are often compared or considered in the context of the philosophy of sex and the body. The task of the philosophy of love is to present the relevant issues in a convincing way, based on relevant theories of human nature, desires, ethics and so on. The aim of the article is to demonstrate that art, religion and philosophy are a means of embodying the essence of man. Research methods – general scientific methods of formal logic (deduction, induction, analogy, analysis, synthesis), as well as structural-functional and axiological methods are used. Research results. It was found that Feuerbach is characterized by an anti-historical approach to the problem of religion. He seeks to reveal in religious dogmas the rational essence, which for him is the love of man for man. He concludes that it is necessary to replace religious views with those that exist in the true essence of man – his feelings of love. The article states that religion is not just the result of people’s ignorance, it has many virtues – for example, religion can not be seen as a disposition to reverence for man, especially the feeling of love. However, for all its relative advantages, the Christian religion is a form of mystification of real human life. Religion is a fantastic fiction. God has the qualities of man (love, kindness) that are better. “And what is God is the ideal of man”. This is an illusion, a mystical idea of the real connection of relations with nature. “It was not God who created man, but man who created God”. Religion is a connection, a relationship with someone we think is better than ourselves. Актуальність теми. Любов відіграє величезну й неминучу роль у всіх культурах. У філософії природа кохання з часів стародавніх греків була основою філософії, створюючи теорії, які варіюються від матеріалістичної концепції кохання як суто фізичного явища – тваринного чи генетичного потягу, який диктує нашу поведінку – до теорій кохання як інтенсивної духовної справи, яка в найвищому ступені дозволяє нам доторкнутися до божества. Часто твердження або аргументи, що стосуються любові, її природи та ролі в людському житті, наприклад, пов’язують з однією або всіма центральними теоріями філософії і часто порівнюються або розглядаються в контексті філософії статі а також тіла. Завдання філософії кохання полягає в тому, щоб представити відповідні питання в переконливий спосіб, спираючись на відповідні теорії людської природи, бажання, етики тощо. Метою статті є демонстрація того, що мистецтво, релігія і філософія є засобом втілення сутності людини. Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи формальної логіки (дедукції, індукції, аналогії, аналізу, синтезу), а також структурно-функціональний та аксіологічний методи. Результати дослідження. Виявлено що, для Фейєрбаха характерний антиісторичний підхід до проблеми релігії. Він прагне виявити в релігійних догматах раціональну сутність, яка для нього полягає в любові людини до людини. Він приходить до висновку про необхідність заміни релігійних поглядів такими, які існують у дійсній сутності людини – її почуття любові. У статті зазначено, що релігія – це не просто результат неуцтва людей, вона володіє багатьма достоїнствами – наприклад, у релігії не можна не бачити розпорядження до благовейного відношення до людини, особливо до почуття любові. Однак при всіх своїх відносних перевагах християнська релігія є формою містифікації дійсного життя людини. Релігія – це фантастичний вимисел. Бог володіє тими якостями людини (любов, доброта), які краще. «А що є Бог – це ідеал людини». Це ілюзія, містичне уявлення про реальні зв’язки відносин з природою. «Не Бог створив людину, а людина створила Бога». Релігія – зв’язок, відносини з тим, кого ми вважаємо краще себе. Аналіз останніх наукових досліджень. Проаналізовано погляди вчених: Соловйова В.С., Бердяєва Н.А., Лocєв A.Ф., Рудакевича О.М. та інших.