Сучасний стан співробітництва між Китаєм та країнами Африки: інвестиційний аспект

Abstract

The article examines the issues of the Sino-African cooperation in the context of the development of investment ties. The relevance of the topic is due to the growing role of African countries in China’s foreign policy due to the need to seek access to resources, support the development of productive capacity, the implementation of global leadership strategies and other motives. The aim of the article is to analyze the current state of the Sino-African cooperation in the context of investment policy. The following general scientific methods were used in the research process: comparative and system analysis, systematization. The results of the study showed an increase in China’s investment activity in Africa. Of particular interest is the growth of investment from China, even during the David19 pandemic, which confirms the significant interest of China in its presence on the continent. It is substantiated that the main component of the model of China’s influence on the African continent is economic, in particular investment. This model of China’s external presence on the continent is radically different from that of the United States, which has virtually lost economic leadership on the continent since the mid-2000s. The main stages in the development of China’s investment policy in African countries, starting with investments in the energy sector and ending with the creation of joint ventures, free economic zones, have been identified. It is argued that, in contrast to US policy, China is building relations with African countries on the principles of economic assistance, deliberate demonstration of non-interference in domestic politics, equality and trust. At the same time, the article focuses on the ambiguity of the results of China’s presence in Africa, due to the consideration of the country’s foreign policy in the light of neocolonialism, which is defined as a policy of increasing inequality of interests, injustice in the distribution of cooperation. The article systematizes the main approaches to determining the role of China on the continent. It is substantiated that the current state of development of international relations, insufficient realization of potential in cooperation form significant preconditions for further development of China’s presence in African countries. У статті досліджена проблема співробітництва між Китаєм та країнами Африки в контексті розвитку інвестиційних зв’язків. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі країн Африки у зовнішньоекономічній політиці Китаю внаслідок необхідності пошуку ним доступу до ресурсів, підтримки розвитку виробничого потенціалу, реалізації стратегії глобального лідерства та з інших мотивів. Метою статті є аналіз сучасного стану співробітництва Китаю та країн Африки в контексті реалізації інвестиційної політики. У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: компаративний та системний аналіз, систематизація. Результати дослідження продемонстрували зростання інвестиційної активності Китаю у країнах Африки. Особливий інтерес становить зростання обсягів інвестицій з Китаю навіть у період пандемії Сovid-19, що підтверджує значний інтерес з боку Китаю до присутності на континенті. Обґрунтовано, що основною складовою частиною моделі впливу Китаю на африканському континенті є саме економічна, зокрема інвестиційна, зацікавленість. Така модель зовнішньої присутності Китаю на континенті кардинально відрізняється від моделі США, які з середини 2000-х рр. практично втратили економічне лідерство на континенті. Визначено основні етапи у розвитку інвестиційної політики Китаю в африканських країнах (починаючи від інвестицій у енергетичний сектор і закінчуючи створенням спільних підприємств, вільних економічних зон). Обґрунтовано, що, на противагу політиці США, Китай будує взаємозв’язки з країнами Африки на принципах економічної допомоги, демонстрації невтручання у внутрішню політику країн, рівності та довіри. У статті акцентовано увагу на неоднозначності результатів присутності Китаю у країнах Африки. Це зумовлено розглядом зовнішньої політики країни у світлі неоколоніалізму, який визначено як політику посилення нерівнозначності інтересів, несправедливості у розподілі прибутків від співробітництва. У статті систематизовано основні підходи до визначення ролі Китаю на континенті. Обґрунтовано, що сучасний стан розвитку міжнародних відносин, недостатня реалізація потенціалу у співробітництві формують значні передумови для подальшого розвитку присутності Китаю у країнах Африки.