Децентралізація в українській неопатримоніальній демократії: переваги, недоліки та шлях до потенційного миру

Abstract

The article explores decentralization reform from two perspectives: its potential for democratic development and its ability for local elites capture, especially in neo-patrimonial democracies. The purpose of the research is to identify the advantages and disadvantages of decentralization reform in Ukraine, as well as its ability to promote peace-building in eastern Ukraine. The article states that the main goal of decentralization reform is to ensure the efficient deliver of public services by transferring power from the center to local governments. But with the weak institutionalization of the party system and the low government transparency, the needs of local communities are not taking into account, and local elites capture state power by benefiting from access to the budget and public goods. It is determined that the main success of the decentralization reform in Ukraine was the fiscal autonomy of local communities (hromada). The disadvantages of the reform are that the main features of neopatrimonialism (clientelism, corruption, elite rent-seeking) remain at the local level. The main problems are the following: not all territories were ready for amalgamation; the amalgamation of most territories takes place “top-down” from elites, not due to initiatives of “bottom-up”; the composition of local councils has not changed; there is no opposition within local councils, and the oligarchs continue to influence political decision-making. One way to make neopatrimonial governance more democratic is to create competition between patron-client networks (at the national level, this is possible under the dual executive power of the president and prime minister). A similar principle can also design at the local level. Creating different bases of legitimacy between local authorities and representatives of the center will allow separation of power and move away from the principle of “winner-take-all”. It is argued that decentralization, in general, contributes to an inclusive peace where different groups have access to power and are involved in decision-making. У статті розглянуто реформу децентралізації з двох позицій – її потенціалу забезпечити демократичний розвиток та її перспективи для захоплення влади місцевими елітами, особливо в державах з неопатримоніальною демократією. Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити переваги та недоліки реформи децентралізації в Україні, а також її можливість сприяти розбудові миру на Сході України. Вказується, що основною метою реформи децентралізації є гарантування ефективного надання державних послуг шляхом передачі влади від «центру» до місцевих структур. Але в умовах слабкої інституціоналізації партійної системи та непрозорої діяльності Уряду потреби місцевих жителів не задовольняються, а відбувається захоплення влади місцевою елітою, яка отримує користь від доступу до бюджету та суспільних благ. Визначено, що основним успіхом реформи децентралізації в Україні стала фіскальна автономія місцевих громад. Недоліками реформи є те, що основні риси неопатримоніалізму – клієнтелізм, корупція, орієнтованість еліт на отримання ренти – зберігаються на місцевому рівні. Головними проблемами визначаються такі: не всі території були готові до об’єднання; об’єднання більшості територій відбувається «зверху», а саме елітами, а не завдяки ініціативам «знизу»; склад місцевих рад не змінився, немає опозиції всередині місцевих рад; олігархи продовжують впливати на прийняття політичних рішень. Одним зі способів зробити управління за неопатримоніалізму більш демократичним є створення ситуації, коли існуватиме конкуренція між патронажно-клієнтарними мережами (на національному рівні це можливо за умов подвійної виконавчої влади Президента та Прем’єр-міністра). На місцевому рівні також можна створити подібний принцип. Створення різних основ легітимності у взаємовідносинах між місцевою владою та представниками центральної вади на місцях дозволить розділити владу та відійти від принципу «переможець отримує все». Робиться висновок про те, що децентралізація в цілому сприяє створенню інклюзивного миру, де різні групи отримують можливість доступу до влади та є включеними в управління.