Чинники формування регіональної самоврядності в Україні

Abstract

У статті наголошено, що обсяг функцій та повноважень інституцій самоврядування на місцях є нагальним питанням для України у контексті реалізації реформи децентралізації. Водночас зауважено, що поряд із законодавчо врегульованим і категоризованим поняттям «місцеве самоврядування» варто актуалізувати більш комплексне явище регіональної самоврядності. Якщо ключовим аспектом місцевого самоврядування є правоздатність його здійснення (що визначено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то регіональна самоврядність включає також послідовно темпоральний вимір інституційної та фінансово-матеріальної спроможності громад. Наголошено на важливості здобуття і поглиблення досвіду функціонування системи місцевого самоврядування, автономізації регіонального розвитку у поєднанні з налагодженням співпраці з центральною владою в умовах унітарної держави, а також на важливості підкріплення можливості керувати майном, здатніості його утримувати тощо. Серед чинників, які з часу здобуття незалежності держави впливали на формування регіональної самоврядності, аргументовано такі: нормативно-правовий (законодавче забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування), інституційний (розбудова організаційної структури місцевого самоврядування), фінансово-майновий (передача майна й інших ресурсів у безпосереднє підпорядкування спочатку органам місцевого самоврядування, а потім громадам). Зроблено висновок про те, що регіональна самоврядність конструюється у динамічному середовищі, яке в Україні тривалий час перебуває у парадигмі пошуку обґрунтування права громад на самоврядування, кращих форм та засобів реалізації такого права, чинників посилення спроможності регіонів як локальних суб’єктів управління. У проєкції такої точки зору на рівень центральної влади йдеться про інтеграцію принципу субсидіарності у державотворчу систему суспільно-політичних відносин. Пріоритетами розвитку регіональної самоврядності названо розширення ресурсної бази та підвищення потенціалу громад для самостійного виконання власних ініціатив, зокрема через формування кваліфікованих кадрів з числа місцевих управлінських еліт, гармонізацію законодавства та подолання суперечностей у застосуванні вимог децентралізаційної реформи, положень Європейської хартії місцевого самоврядування та норм Конституції України через внесення змін до останньої. It has been emphasized that the range of functions and authority of the local selfgovernment institutions is the urgent issue for Ukraine in the context of the implementation of decentralization reform. At the same time, it has been pointed out that along with the legally regulated and categorized concept of “local self-government” a more complex phenomenon of regional self-government is worth of being actualized. If the key aspect of local selfgovernment is the legal capacity of its implementation (as defined by the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”), then regional self-government also includes consistently temporal dimension of institutional and financial capacity of communities. Thus, the author emphasizes the importance of gaining and deepening experience of functioning of the system of local self-government, autonomy of regional development in combination with the set-up of cooperation with the central government in the conditions of a unitary state, strengthening the ability to manage property, to maintain it and more. Among the factors which have been influencing the formation of regional self-government since the state had gained its independence, there are regulatory (legislative support of activity of local self-government bodies), institutional (development of organizational structure of local self-government), financial and property (transfer of property and other resources to direct subordination of, at first, local self-government bodies, and then – of communities), which are pointed to and argued. It is concluded that regional self-government is constructed in the dynamic environment which, for a long time in Ukraine, has been in the paradigm of finding justification for the right of communities for self-government, of better forms and means of implementation of such rights, factors of strengthening the capacity of regions as local governments. The projection of such point of view at central government is about the integration of the principle of subsidiarity into the state-building system of socio-political relations. The priorities of the development of regional self-government are the expansion of resource base and increase of capacity of communities to implement their own initiatives, in particular through the formation of qualified staff from among local government elite, harmonization of legislation and overcoming contradictions in the application of the requirements of decentralization reform, the clauses of the European Charter of Local Self-Government and norms of the Constitution of Ukraine by means of making changes to the latter.