Культурно-конфесійний контекст раннього ісламу

Abstract

According to recent research, by 2050 there will be near parity between Muslims (2.8 billion, or 30% of the population) and Christians (2.9 billion, or 31%), possibly for the first time in history. It is important to note that Islam plays a huge role in political and cultural life not only in the Middle East but also in Europe and even the United States. Muslims have become a prominent social and religious group in Britain, Germany, France, Canada, and Australia. The growth of Muslims in the coming decades will lead to the fact that in about 2050 their number will reach parity with Christians. Such predictions force us to rethink the role of Islam not only in the global but also in the Ukrainian context. The author of the article uses hermeneutic, dialectical, and comparative methods. Their combination reveals the complex processes of formation of early Islam: its theology, practice, and interfaith dialogue. A study of the history and theology of early Islam shows that a special place in its formation belonged to the pagan culture of the Arab tribes of the Arabian Peninsula, Judaism, and Christian groups that were driven out of Byzantium (Nestorians, Monophysites, Monophilites). These contexts became the ground on which the newest monotheistic tradition of Islam was born. Its growth is characterized dialectically. On the one hand, pagans, Jews, and Christians were criticized for following false beliefs (pagans) and distorting the original monotheism (Jews, Christians), on the other – this controversy was the factor in the formation of Muslim identity. Muhammad's prophetic vocation was accompanied by a dualistic series of revelations, which he received in Mecca and Medina. Those suras of the Qur’an that were obtained in the Meccan period were characterized by moral perfectionism and calls for spiritual transformation. It was during this period that the vector of prayer of Muhammad (Jerusalem) and the search for recognition of the young prophet among the Jewish environment was determined. Forced emigration (Hijra) and the subsequent revelations (Medinan suras) demonstrate a turn in relation to Judaism and Christianity, the consequences of which are still felt today. Актуальність проблеми. Сьогодні іслам відіграє колосальну роль у політичному і культурному житті не тільки в країнах Близького Сходу, а й в Європі і навіть США. Мусульмани стали помітною соціальною і конфесійною групою в Великій Британії, Німеччині, Франції, Канаді і Австралії. Ріст мусульман в найближчі десятиліття призведе до того, що приблизно в 2050 році їх кількість досягне паритету з християнами. Такі прогнози змушують переосмислити роль ісламу не тільки в глобальному, а й українському контекстах. Мета. Вивчення контексту раннього ісламу у світлі конфесійного і культурного аналізу. Методи. Автором статті використовуються герменевтичний, діалектичний і компаративний методи. Їх поєднання дозволяє виявити складні процеси формування раннього ісламу: його теології, практики і міжконфесійного діалогу. Результати дослідження. Дослідження історії і теології раннього ісламу показує, що особливе місце в його становленні належало язичницькій культурі арабських племен Аравійського півострова, юдаїзму і християнським групам, які були витіснені за межі Візантії (несторіани, монофізити, монофіліти). Саме вказані контексти стали тим ґрунтом, на якому зароджувалася новітня монотеїстична традиція ісламу. Її ріст характеризується діалектично. З одного боку, язичники, юдеї і християни піддавалися критиці за слідування невірним віруванням (язичники) і спотворення початкового монотеїзму (юдеї, християни), з іншого – саме ця полеміка і стала фактором формування мусульманської ідентичності. Пророчий поклик Мухаммада супроводжувався дуалістичною серією одкровень, які він отримав в Меккі і Медині. Ті сури Корану, які були отримані в мекканський період, характеризувалися моральним перфекціонізмом і закликами до духовного переображення. Саме в цей період визначається вектор молитви Мухаммада (Єрусалим) і пошук визнання молодого пророка серед юдейського оточення. Вимушена еміграція (гіджра) і отримання наступних одкровень (мединські сури) демонструють поворот по відношенню до юдаїзму і християнства, наслідки якого відчуваються і сьогодні.