Проблема методу у феноменології Е. Гуссерля

Abstract

The problem of modern science has not taken into account the warnings of philosophers about the inevitable collapse of technocracy. German philosopher and scholar Edmund Husserl became one of the most profound critics of psychologism and the way of European sciences at the beginning of the 20th century. According to Husserl, Kant was convinced that his philosophy would bring the dominant rationalism to its decay. Kant, Husserl goes on to say, exhibits the inadequacy of rationalism and its foundations. He rightly criticizes rationalism for neglecting questions such as the subjective structure of our world-consciousness. This structure is before scientific knowledge and unconditionally valid for everyone who thinks rationally and logically. According to Husserl, there is no objective science and psychology which sought to become the universal science of the subjective. Furthermore, he claims, no philosophy has ever made problematic and discovered the realm of the subjective. Concerning Kantian philosophy, Husserl argues that even it was not trying to go back to the subjective conditions of the possibility of an objectively experienceable and knowable world. This realm, Husserl states, is something subjective that is completely closed within itself. According to Husserl, the subjective realm exists in its way, functioning in all experience, thinking, life. Therefore, Husserl notes, we can observe it everywhere. We all live in a lifeworld, not a world of scientific formulas. Therefore, to Husserl, the very true aim of science is to renew the scientific method at all, which is based on the correlation between lifeworld knowledge and scientific one. Актуальність проблеми. Сьогодні як ніколи конче необхідно повернутися до джерел формування методології науки, головною метою якої була безумовна аподиктичність. Принцип побудови універсальної справжньої науки, засновниками якої є Р. Декарт і його послідовник Е. Гуссерль, на жаль, сьогодні втрачає свою значимість. Глибинний зміст таких наслідків, на наш погляд, криється в суспільній кризі, де наукове пізнання заміщається пізнанням ненауковим, результати наукових досліджень ігноруються і нівелюються. Мета та завдання. Розкриття основних причини кризи європейських наук в контексті дослідження проблеми методу наукового пізнання в феноменології Е. Гуссерля. Методи дослідження. У статті використовуються феноменологічний, діалектичний, герменевтичний, компаративний методи, а також методи аналізу і синтезу. Результати. Проблема пізнання навколишнього світу, з точки зору Е. Гуссерля, може вирішуватися лише в контексті розуміння того, що нашому пізнанню завжди передує світ, що існував до нас, і та чи інша думка може формуватися лише в межах сущого світу як горизонту всього того, безсумнівно сущого, значущого і достовірного. Німецький мислитель стверджує, що протиріччя в пізнанні з’являється лише тоді, коли нове мислення намагається знівелювати, знецінити цю apriori достовірність сущого світу. Новий метод буде сприяти розумінню того, що світ, постійно сущий для нас у потоці постійно змінюючих одне іншого способів даності, є універсальним духовним здобутком, з одного боку, а з іншого – новий метод буде сприяти процесу становлення єдності духовного гештальту і смислової будівлі універсальної суб’єктивності. Отже, головним завданням науки є знаходження такого методу пізнання, який би забезпечив системну реалізацію перетворення недосконалого ненаукового знання в досконале наукове. Ефективним науковий метод буде лише тоді, коли вбере в себе ідею кореляції між світом, сущим у собі, як безсумнівно достовірним, і новим науковим світом, що намагається пізнати і визначити його науковими істинами.