Філософські засади та наукові підходи до аналізу соціально-комунікативного виміру соціалізації дошкільників

Abstract

Актуальність проблеми. Доцільно говорити про формування філософії дошкільної освіти як складової частини філософії освіти загалом і у більш широкому сенсі – одного з напрямів розвитку сучасної філософської думки, що має своїми витоками постмодерністські настанови. Особливо важливим є філософський аналіз комунікативно-соціалізаційного складника, який залишається на периферії дошкільної освіти, тоді як взаємодія філософії та педагогіки дошкілля у процесі забезпечення соціалізації дитини має носити інтегрований, комплексний характер, охоплюючи усі аспекти супроводу розвитку дитини. Мета дослідження. Виходячи із цього, метою дослідження є виокремлення концептуальних засад та напрямів філософського аналізу соціально-комунікативного складника соціалізації дошкільників. Методи дослідження. Теоретико-методологічний базис аналізу дошкільного дитинства включає традиційну феноменологію, теоретичну та емпіричну психологію, філософсько-освітню методологію як репрезентацію філософських універсалій у конкретній сфері знань. Результати дослідження. У межах дослідження показано, що використання філософсько-освітнього підходу відкриває можливості інтегрованого та філософськи обґрунтованого аналізу дошкільного дитинства як унікального соціокультурного феномену, змістом якого є різнобічний, суб’єктно та соціально детермінований саморозвиток особистості від самого початку її становлення, від народження індивіда. Особливо важливим напрямом змін є комунікативна сфера, враховуючи її значущість в умовах інформаційного суспільства та всеосяжного «комунікативного повороту» у знаннях, житті, способах діяльності. Цілеспрямовані дослідження соціально-комунікативних процесів у період дошкільного дитинства інтегруються у межах концептів соціалізації та комунікації. Найбільш поширеним підходом є дослідження дошкільного дитинства як системної якості особистості, формування якої, з одного боку, й є сенсом та мірилом розвитку дитини, а з іншого – фундаментом цілепокладання освітньої діяльності. Соціально-комунікативний розвиток дитини дошкільного віку в межах процесу соціалізації інтерпретується не просто як міжособистісна комунікація, а в єдності останньої зі становленням індивідуальної особистості та оволодінням соціально-культурним досвідом.