Розвиток постмодернізму: методологічні принципи, теорії, засади

Abstract

Статтю присвячено осмисленню постмодерну як типу або стану сучасного суспільства, який ученими оцінюється по-різному. Аналіз та перегляд його основних принципів, теорій та засад є недостатньо вивченим та потребує подальших розвідок. Мета роботи – дослідження філософії історії постмодерну в контексті соціальної реальності. Виходячи з поставленої мети, сформульовано наукові завдання, які потребують вирішення в роботі: визначити основні тенденції формування постмодернізму; проаналізувати наукові принципи постмодернізму та можливість їх реалізації в майбутньому. Методологічною основою статті виступають когнітивний підхід і принцип парадигмального оформлення наукового знання. Методологічною основою дослідження є також принцип плюралізації еталонів науковості, згідно з яким дослідницькі практики в історичному пізнанні не можуть бути зведені до одного стандарту, однак можлива їх наукова типологія. У роботі використано такі конкретно-наукові методи: метод порівняльно-історичного аналізу – для дослідження ідей, що виникли в ході розвитку філософії історії від пропедевтичного до сучасного стану; метод логіко-теоретичного аналізу – для вивчення внутрішньої структури ключових підсистем сучасної філософії історії. Акцентовано увагу на тому, що у постмодернізмі об'єктивність знання витісняється його інтерсуб'єктивністю, а класичні процедури дослідження і відкриття замінюються дискурсивними практиками, які скоріше піднімають нові питання, ніж пропонують вирішення досліджуваних проблем. Постмодерн як тип або стан сучасного суспільства вченими оцінюється по-різному, оскільки й автори теорій постіндустріалізму, інформаційного суспільства та суспільства ризику, і постмодерністи діляться на два табори. Представники першого вважають, що сучасне суспільство – це нове суспільство, що якісно відрізняється від суспільства модерну, тобто це в прямому сенсі слова постсучасність. Представники другого табору відзначають, що, незважаючи на значні соціальні зміни, які відбуваються починаючи з другої половини минулого століття, культурний код сучасного суспільства у цілому залишається тим самим. Характеризуючи методологію постмодернізму в цілому, можна стверджувати, що його автори прагнуть до розширення пізнавальних можливостей людини. Життя настільки різноманітне, що пізнавати його в рамках одновимірної логіки модерністської науки малопродуктивне: для цього в ідеалі потрібні настільки ж різноманітні засоби.