Сучасне мистецтво в гуманітарній політиці України

Abstract

The article highlights the place of contemporary art in humanitarian policy of independent Ukraine. The urgency of the topic is due to insufficient support of contemporary art by the state, despite its role in democratic transit, modernization, de-ideologizing of society. Topic is particularly acute because of the crisis of conservative cultural orientations and the need to reorient Ukrainian cultural policy from cultural values preserving to their creation. So the purpose of article is to analyze the place of contemporary art in Ukrainian humanitarian policy during various stages of its formation. The contemporary art ability to realize a certain social mission (function) determines the advantage of the structural-functional method, which is also supplemented by the historical approach. The results of the study provide a brief outline of the contemporary art genesis and social mission. The differences in status of contemporary art in «closed» and “open” societies are also outlined, as far as the reasons for this, associated with emancipatory and critical potential of contemporary art. An attempt to use it in the non-governmental J. Soros humanitarian project is described in view of its tasks of modernization, liberalization, communicative openness, etc. The state’s indifference to the contemporary art development in Ukraine during the 1990–2000s and its reasons are indicated. The ambivalence of humanitarian policy, which made it difficult to adopt a unified strategy, is proved by an appeal to strategy documents. The incompatibility of contemporary art and conservative orientations of policy, as a manifestation of global resentment trend, is shown. Liberal program of acting Ukrainian President promises the state assistance to contemporary art. It testifies the compatibility of contemporary art social mission and the main objectives of Ukrainian humanitarian policy. The measures for the development and institutionalization of contemporary art are outlined, as far as state concern in this. Стаття висвітлює місце сучасного мистецтва в гуманітарній політиці України часів її незалежності. Актуальність теми зумовлена недостатньою підтримкою сучасного мистецтва з боку держави, попри ту роль, яку воно здатне відіграти у процесах демократичного транзиту, модернізації, деідеологізації суспільства. Особливої гостроти тема набуває з огляду на кризу консервативних орієнтацій в культурній політиці України та потребу переорієнтації завдань культурної політики зі збереження культурних цінностей на їх створення. Цим зумовлена мета дослідження, яка полягає в аналізі місця сучасного мистецтва в гуманітарній політиці України на різних етапах її становлення. Здатність сучасного мистецтва реалізувати певну соціальну місію (функцію) зумовлює перевагу структурно-функціонального методу в дослідженні, який доповнено також історичним підходом. У результатах дослідження подано короткий нарис генези сучасного мистецтва та його специфічної соціальної місії. Також окреслено розбіжності статусу сучасного мистецтва в «закритому» та «відкритому» суспільствах і причини цього, які пов’язані з емансипативним і критичним потенціалом сучасного мистецтва. Спробу використання цього потенціалу в межах недержавного гуманітарного проєкту Дж. Сороса описано в статті з огляду на поставлені ним завдання модернізації, лібералізації, комунікативної відкритості тощо. Вказано причини байдужого ставлення держави до розвитку сучасного мистецтва в Україні протягом 1990–2000-х рр., а також окреслено етапи формування такого ставлення. Амбівалентність орієнтирів гуманітарної політики, що ускладнювала ухвалення єдиної державної стратегії, доведено апеляцією до документів із гуманітарного стратегування. Показано несумісність сучасного мистецтва та консервативних орієнтацій гуманітарної політики, які є проявом загальносвітового тренду ресентименту. Лібералізація як програма чинного Президента України дає шанс формуванню політики сприяння держави розвитку сучасного мистецтва, а також свідчить про принципову сумісність соціальної місії сучасного мистецтва та основних завдань гуманітарної політики України. При цьому окреслено, що може зробити держава для розвитку та інституалізації сучасного мистецтва й чому вона в цьому зацікавлена.