Аксіологічні засади розвитку громадянської культури майбутніх фахівців: філософія можливостей

Abstract

The relevance of the study is related to the need for conceptual and methodological strengthening of the development of civic culture of higher education students. Analysis of the theoretical and practical experience of civic education and education, in general, shows a significant dependence of its success and the success of the social movement on the successful use of traditional values and the latest value concepts of modernization change. But the pedagogy of modern higher education in the formation of civic culture of future professionals does not sufficiently use the methodology and philosophical and axiological understanding of the contradictory and often ambivalent interpretive “palette” of values and worldviews of youth as a subject of cultural and educational space. The purpose of the article is to determine and substantiate the axiological potential of philosophy in the development of civic culture of higher education. Research methods are a set of analytical theoretical and hermeneutic-phenomenological nature (analytical-synthetic, reflective-evaluation, methods of theorizing, universalization, etc.), which allowed to reveal patterns, trends and directions of axiological strengthening of civic culture of future professionals and their formation. consciousness. The complementarity of philosophical methods is ensured by the systematization of methodological approaches for the separation of author’s ideas and positions, methods of modeling the thesaurus of basic definitions. The results of the study are to substantiate the role of philosophy as a methodology for changing the status of pedagogy to pedagogical philosophy, which reflects the philosophical – humanistic paradigm of modern education, namely: identified contradictions in the development of civic culture Homo educandus, identified influential factors of its value and meaning. to civic growth; the role of philosophy in directing pedagogical research to create a “picture” of civic unity, which unfolds around the significance of norms, rules, ideals, values; through the axiological dimension of personality formation is explained in the unity of social, civic and individual-personal; proved the importance of philosophical axiology in the inclusion in the research field of pedagogy of value-semantic existential phenomena, in revealing the potential of cultural and educational space and its role in expanding the vectors of individual choice of individual cultural and educational trajectory of civic growth. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю концептуального і методологічного підсилення розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Аналіз теоретичного і практичного досвіду громадянської освіти й освіти загалом свідчить про значну залежність її успішності та успішності суспільного руху від вдалого використання традиційних цінностей і новітніх ціннісних концептів модернізаційних змін. Але педагогіка сучасної вищої освіти у формуванні громадянської культури майбутніх фахівців не досить використовує методологію та філософсько-аксіологічне осмислення суперечливої і часто амбівалентної інтерпретаційної «палітри» ціннісно-світоглядних орієнтацій молоді як суб’єкту культурно-освітнього простору. Метою статті є визначення та обґрунтування аксіологічного потенціалу філософії у розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Методи дослідження представлено комплексом аналітично-теоретичного і герменевтично-феноменологічного характеру (аналітико-синтетичний, рефлексивно-оцінний, методи теоретизації, універсалізації та інші), що уможливили розкриття закономірностей, тенденцій і напрямів аксіологічного підсилення розвитку громадянської культури майбутніх фахівців та формування їхньої ціннісно-смислової свідомості. Комплементарність філософських методів забезпечена систематизацією методологічних підходів для виокремлення авторських ідей та позицій, методами моделювання тезаурусу базових дефініцій. Результати дослідження полягають в обґрунтуванні ролі філософії як методології зміни статусу педагогіки на педагогічну філософію, що якраз відображає філософсько-гуманістичну парадигму сучасної освіти, а саме: визначено суперечності процесу розвитку громадянської культури Homo educandus, виявлено впливові чинники її ціннісного смислотворення та особливості сучасного світорозуміння і ставлення до громадянського зростання; обґрунтовано роль філософії у спрямовуванні педагогічних досліджень на створення «картини» громадянської єдності, яка розгортається навколо значущості норм, правил, ідеалів, цінностей; через аксіологічний вимір становлення особистості експліковано в єдності соціального, громадянського та індивідуально-особистісного; доведено значущість філософської аксіології у включенні в дослідницьке поле педагогіки ціннісно-смислових екзистенціальних феноменів, у розкритті потенціалу культурно-освітнього простору та його ролі в розширенні векторів вибору особистістю індивідуальної культурно-освітньої траєкторії громадянського зростання.