Протидія гібридним загрозам: складності та досвід України

Abstract

The article is devoted to the problem of the Russian-Ukrainian war, which combines both traditional military measures and the latest methods of destructive influence on the state and society of the country that is the object of aggression. This creates an interdisciplinary situation. In particular, civil-military operations are studied in socio-humanitarian disciplines, including sociology. The traditional definition of war “conflict between states or civilian associations, which takes the form of hostilities to impose their will on the enemy”, in modern realities loses relevance because most developed countries cannot afford to start open armed conflicts to achieve their goals. The current situation is well described by the concept of hybrid warfare, put forward by a former Marine officer and now a researcher at the US Department of Defense Frank Hoffman. In this article, this concept refers to the modern form of warfare, characterized by the predominance of non-military methods of influence over traditional hostilities or even complete abandonment of them. Ukraine’s experience in combating hybrid threats should be generalized in order to strengthen national security and inform Ukraine’s allies about the dangers and risks of hybrid warfare. The aim of the article is to describe the modern methods of hybrid aggression used against Ukraine in recent years and to summarize the experience of countering hybrid threats by both the state and civil society. To address this, current threats are divided into 8 clusters, including propaganda and disinformation, personal data collection and surveillance, hacking, economic pressure, the introduction of disguised members of the state apparatus, incitement to civil conflict, and the creation and support of separatist and terrorist groups. The degree of danger of these threats is considered, the corresponding examples are given, the examples of counteraction to hybrid threats from the state and civil society are described. Стаття присвячена проблемі російсько-української війни, що поєднує як традиційні військові збройні заходи, так і новітні методи деструктивного впливу на державу та суспільство країни, яка є об’єктом агресії. Це утворює міждисциплінарну ситуацію. Зокрема, цивільно-військові операції досліджуються соціально-гуманітарними дисциплінами, у тому числі соціологією. Традиційне визначення війни: «конфлікт між державами або цивільними об’єднаннями, що відбувається у формі бойових дій з метою нав’язати противнику свою волю», у сучасних реаліях втрачає актуальність, адже більшість розвинених країн не можуть дозволити собі починати відкриті збройні зіткнення для досягнення своїх цілей. Поточну ситуацію добре описує концепція гібридної війни, висунута колишнім офіцером морської піхоти, а нині науковим співробітником Міністерства оборони США Френком Хоффманом. У цій статті під цим поняттям мається на увазі сучасна форма ведення війни, що відрізняється переважанням невійськових методів впливу над традиційними бойовими діями або навіть повною відмовою від них. Досвід України у протидії гібридним загрозам доцільно узагальнити з метою посилення національної безпеки та інформування союзників України щодо небезпек та ризиків гібридної війни. Метою статті є опис сучасних методів гібридної агресії, що застосовуються проти України протягом останніх років, і узагальнення досвіду протидії гібридним загрозам як з боку держави, так і силами громадянського суспільства. Для вирішення цього завдання поточні загрози розділені на 8 кластерів, що включають пропаганду і дезінформацію, збір персональних даних та стеження за громадянами, хакерські атаки, економічний тиск, упровадження в державний апарат замаскованих представників, розпалювання громадянських конфліктів, створення та підтримку сепаратистських та терористичних угруповань. Розглянуто ступінь небезпеки цих загроз, наведені відповідні приклади, описані приклади протидії гібридним загрозам з боку держави та громадського суспільства.