Становлення та функціонування соціального і соціологічного мислення

Abstract

The relevance of the problem is determined by the need to study the characteristics of social thinking. Such thinking is always aimed at solving problems that arise at the level of relations between large groups of people by means of logic, but determined by two main but different-vector determinants: an orientation towards public interests (significant for everyone, albeit to a different extent): an orientation towards private ownership interests. The purpose of this article is to show that: 1) social thinking is a function of social inequalities; 2) sociological thinking is the result of the professionalization of the social: 3) scientific thought, when it is associated with the solution of social problems, acquires social features; 4) ideologies (liberal, conservative, etc.) form their cognitive values and thus influence the cognitive process. In addition, the goal is also to substantiate the idea of social consciousness as a complex phenomenon. This is the consciousness of a special form of social connection, which is realized both at the mental and ideological levels and at the same time is woven into everyday survival practices. Research methods: a dialectical method, which has the feature that contributes to the identification of contradictions that take place in socially oriented thought processes and is their common denominator. As a result, it turns out that the multidirectional structure of social thought is due to only one factor, namely, private property interests. Results. The following relationships have been revealed between: 1) social thinking, social consciousness and the social group structure of society; 2) the social orientations of scientists and their characteristic styles of thinking; 3) social and sociological thinking. It is also shown that with all the features of each of the thinking styles they all have one root: they are derived from the culture to which the scientist belongs. Актуальність проблеми визначається необхідністю дослідження особливостей соціального мислення. Таке мислення завжди спрямоване на розв’язання проблем, що виникають на рівні відносин між великими групами людей, засобами логіки і зумовлене двома основними, але різновекторними детермінантами: орієнтацією на суспільні інтереси (значущі для всіх, хоча і різною мірою), орієнтацією на приватновласницькі інтереси. Мета статті полягає в тому, щоб показати, що: 1) соціальне мислення – функція соціальних нерівностей; 2) соціологічне мислення виникає внаслідок професіоналізації соціального; 3) наукова думка, принаймні тоді, коли вона пов’язана з розв’язанням соціальних проблем, знаходить соціальні риси; 4) наявні у суспільстві ідеології (ліберальна, консервативна або якась іще) беруть участь у формуванні відповідних когнітивних цінностей і тим впливають на пізнавальний процес. Крім того, метою є ще й те, щоб обґрунтувати ідею соціальної свідомості як особливої форми соціального зв’язку, що реалізується як на психічному, так і на ідеологічному рівнях і вплетена в повсякденні практики виживання. Метод дослідження – діалектичний, який має ту особливість, що сприяє виявленню суперечностей у соціально орієнтованих мисленнєвих процесах і призводить їх до спільного знаменника. У результаті виявляється, що різноспрямованість соціальної думки зумовлена лише одним фактором, а саме приватновласницькими інтересами. Результати дослідження. Виявлено зв’язок між: 1) соціальним мисленням, соціальною свідомістю та соціально-груповою структурою суспільства; 2) соціальними орієнтаціями вчених і властивими їм стилями мислення; 3) соціальним і соціологічним мисленням. А також показано, що за всіх особливостей кожного з мисленнєвих стилів усі вони мають один корінь: вони є похідними від тієї культури, до якої належить учений. Крім того, зроблено висновок про те, що соціальна свідомість – це перетворена суспільна свідомість. Але якщо суспільна свідомість – продукт суспільного розвитку і спрямована на пошук шляхів до подальшого суспільного розвитку, то соціальна свідомість – продукт виживання. Це досвід життя в умовах соціальних нерівностей, спрямований на пошук способів виживання людей у суспільстві, поділеному на класи.