Співвідношення істини і методу в герменевтиці Г. Гадамера

Abstract

It is important to state that scientific and humanitarian thought have long been in some kind of opposition. Natural sciences claim to be one true way of knowledge, using scientific method. Understanding of the nature and essence of man, according to german philosopher G. Gadamer, can not be reduced only to scientific tools and methods. The essential principle of the humanities is an understanding (Verstehen) aimed at understanding the truth in its fullness and depth. It is in this context that hermeneutics is seen not as a philosophical field, but as philosophy itself. Hermeneutics is thus opposed to the natural sciences, the foundation of which is the scientific method, which was genetically and historically formed in modern philosophy. For this reason, this paper tent to analyse and explore at the inductive-deductive method of R. Descartes and F. Bacon and consideration of G. Gadamer’s critique of the methodology of rationalism. Research methods are represented in the following way and consist of phenomenological, dialectical, comparative and hermeneutic. It is essential to emphasize that the problem of modern philosophy is the study of achievements and discoveries of modern thinkers only in terms of its historical and philosophical significance. The following trend is observed: the attitude to the philosophy of the 17’th century as irrelevant and one that has lost its semantic significance in the modern world. However, it should be noted that the philosophical heritage of the Modern, which aims to philosophize the search for truth and verify existing knowledge on the criterion of truth still remains relevant. In contrary to modern philosophy, in which the question of obtaining reliable knowledge has disappeared from the field of attention. Актуальність проблеми. Історія філософії свідчить про те, що філософія неодноразово змінювала свій предмет. У Стародавній Греції предметом філософії був космоцентризм, за Сократа – антропоцентризм; в епоху Середньовіччя – теоцентризм, в епоху Відродження – знову антропоцентризм. Лише в епоху Нового часу філософія прагне стати наукою. Водночас філософія прагне вийти за межі науки і стає метафізикою. У Радянському Союзі ми говоримо про філософію як ідеологію. Сьогодні ми спостерігаємо кризу філософії, предмет її дослідження виглядає неясним, розмитим. З погляду Е. Гуссерля, така ситуація для філософії невідворотна, оскільки прагнення позбутися науковості призводить, на його думку, до такої кризи. Отже, що таке філософія – наука чи світогляд? З одного боку, якщо вона є наукою, то це означає, що вона з необхідністю повинна містити раціональну методологію. Якщо філософія є світоглядом, то її методологічний інструментарій буде містити велику кількість ненаукових домішок. Не викликає подиву, що проблема співвідношення раціонального і нераціонального у філософії залишається предметом тривалих історичних дискусій. Дана проблема була в центрі уваги мислителів Нового часу – Ф. Бекона, Р. Декарта, Дж. Локка. Особливий внесок у вирішення цієї проблеми належить І. Канту, В. Дільтею, Ф. Брентано, Г. Гуссерлю, Х. Ортега-і-Гассету, К. Попперу, Р. Карнапу, Т. Куну й іншим. Мета. Аналіз проблеми співвідношення істини і методу в філософській герменевтиці німецького філософа Г. Гадамера. Методи та результати дослідження. З метою розкриття проблематики статті було імплементовано такі методи: історико-філософського аналізу, діалектичний, герменевтичний та феноменологічний. Відомий німецький філософ Г. Гадамер, засновник філософської герменевтики, виступає опонентом ототожнення істини і наукового методу її отримання. Г. Гадамер уважає, що наука і розум обмежені у своїх можливостях і неспроможні надати відповіді на питання людського існування в усіх його проявах. Науковий метод і філософська істина, на думку німецького мислителя, – це абсолютно різні сфери знання. На відміну від науки, філософія включає в себе аспект моральної і соціальної відповідальності. Тільки філософія, уважає Г. Гадамер, ставить питання про трагізм і мету людського існування, про його минуле і майбутнє. На переконання німецького мислителя, пізнання соціально-історичного світу не може піднятися до наукового рівня шляхом застосування індуктивних методів природничих наук.