Ранній та пізній М. Гайдеггер: ключові ідеї “die Kehre”

Abstract

Martin Heidegger’s later period, widely known as the turh (die Kehre), had an immense effect in XXth philosophy, religious studies, social and crytical theory and even politicul theory. The later Heidegger’s philosophy was carefully сommented by numerous outstanding philosophers and scholar. For this reason there has been many endless discussion and speculation among Heidegger scholars concerning the real meaning of the turn. Some, referring to this image, speak of the “late” philosophy of M. Heidegger as a negation of the fundamental ontology that proclaimed itself in “Sein und Zeit”, while others see in the turn a consistent continuation and development of the project of fundamental ontology, thanks to which the “meaning of being” is revealed, M. Heidegger’s Work is divided into early and late periods. M. Heidegger himself, as is known, was not inclined to emphasize the difference between the two periods in the development of his views, on the contrary, he emphasized their continuity in later works M. Heidegger suggests returning to ontology and focuses on the problem of “the meaning of being”. However, this problem is treated differently by the philosopher before and after the “turn” (die Kehre). In “Being and Time” M. Heidegger relies on the method of phenomenology. The philosopher argued that the meaning of being can only be revealed by ontological analysis. Thus Heidegger’s radical shift can be interpreted itself as a turn: from the existential analysis of Dasein in Being and Time, and a turning towards upon the history of Being. As a matter of fact, here we can observe methodological turn. It is essential to note that Heidegger’s later thought demonstrates the radical turn to ontology and language. Вступ. Філософію періоду «повороту» німецького мислителя М. Гайдеггера тлумачили багато видатних філософів та дослідників, саме тому версій “Kehre” незлічена кількість. Деякі, коли звертаються до цього образу, говорять про «пізню» філософію М. Гайдеггера як про заперечення фундаментальної онтології, що проголошувала себе в “Sein und Zeit”, інші ж убачають у повороті послідовне продовження та розвиток проєкту фундаментальної онтології, завдяки якому і відкривається «сенс буття». Мета та завдання. Визначення ключових ідей повороту (die Kehre) у мисленні німецького мислителя М. Гайдеггера й аналіз еволюції його поглядів у контексті двох періодів творчості. Методи та результати дослідження. Методологічну базу конституюють герменевтичний та компаративний методи, що дозволяють визначити концептуальні та змістовні засади повороту в мисленні М. Гайдеггера. Творчість М. Гайдеггера поділяють на ранній і пізній періоди. Сам М. Гайдеггер, як відомо, не був схильний акцентувати відмінність двох періодів у розвитку своїх поглядів, навпаки, він підкреслював їхню спадкоємність. У пізніх роботах М. Гайдеггер пропонує повернутися до онтології і ставить у центрі уваги проблему «сенсу буття». Однак дана проблема порушується філософом по-різному до і після «повороту». У «Бутті і часі» М. Гайдеггер спирається на метод феноменології. Філософ стверджував, що розкрити сенс буття можна тільки шляхом аналізу людського існування, тобто Dasein, якому одному відкрито буття. У другий період М. Гайдеггер, навпаки, постійно підкреслює, що будь-яке суще, зокрема й людина, може бути зрозуміле, тільки виходячи із самого буття. Саме тут ми бачимо методологічний і світоглядний виміри повороту у філософії мислителя. Отже, радикальний поворот М. Гайдеггера можна тлумачити як поворот від екзистенціального аналізу Dasein у «Бутті та часі» і звернення до історії буття. Отже, пізня творчість М. Гайддегера наочно демонструє поворот до онтології, а водночас до проблеми мови, мислення та мистецтва.