Бінарні дихотомії у творчості Г. Пінтера (за матеріалами п’єси «Зрада»)

Abstract

Актуальність. Він. Вона. По різні боки подвійного буття. Класична драма, у якій заздалегідь для кожного визначено ролі. Взаємна потреба одне в одному потребує і єдності, і збереження роз’єднаності. Мета – показати та розкрити основні дихотомічні опозиції, такі як приховане/очевидне; любов/зрада; повнота/порожнеча, що реалізують свою сутність через онтологічний модус – буття як кризу основ, як соціальну адаптованість і мовчазне споглядання щодо девіацій морально-етичного виміру (п’єса «Зрада»). Методи. У статті актуалізується онтологічний простір буття за М. Гайдеґґером; ієрархічна система побудови свідомості Ж.-П. Сартра; ідеї «вічного повернення» й тема Іншого в рефлексіях Ф. Ніцше. Результати дослідження. Творчі експлікації реалізуються в п’єсі «Зрада» в декількох напрямах. Отже, герої – оголені та неприкриті своїми діями. Ідея фаталізму пронизує всіх головних персонажів. Фатальність стосунків, почуттів охоплює своєю зухвалістю й одночасно стриманістю. Традиційні почуття (дружба, любов) обмежені в часі – вони, як метелики, життя яких заздалегідь передбачено. Ця приреченість є своєрідною легітимацією девіантних вчинків. Відокремити те, що випадає з традиційного ланцюжка дій, означає мати сильну мотивацію і волю до спротиву проти наявних цінностей. Та, якщо виокремити тих, хто може спитати за неподобства, вторгнення в особистий простір, то місце для мук совісті та сорому вже й не потрібно. Механізм руйнації (деформації) запущено, тому всі складники цього процесу починають функціонувати в автоматичному режимі (життя на дві родини, дві квартири, зустріч із другом, із жінкою, з якою ти маєш зв’язок): нікого це не бентежить. Досвід, як категорія багатовимірна, накладає аспект умовності: усі все знають і продовжують сприймати, як наявне буття. Зрада спокушає наявністю відчуття «нормальності» стосунків, але врешті-решт вона примушує згадати свої духовні вади, зазирнути в безодню особистої деформації та прийти на зустріч і розмову, як у тій кав’ярні, що розкрив нам майстер слова Г. Пінтер. Actuality. He. Her. On opposite sides of the double being. A classic drama in which everyone has the roles assigned in advance. The mutual need for each other requires both unity and the preservation of disunity. Purpose. To show and reveal the main dichotomous oppositions, such as the hidden/obvious; love/ betrayal; fullness/emptiness, realizing their essence through the ontological mode of being as a crisis of foundations, as social adaptation and silent contemplation of deviations in the moral and ethical dimension (the play “Treason”). Methods. The article actualizes the ontological space of existence according to M. Heidegger; the hierarchical system of consciousness building by J.-P. Sartre; the ideas of “Eternal Return” and the theme of the Other in the reflections of F. Nietzsche. Research results. Creative explications (dimensions) are implemented in the play “Treason” in several directions. Thus, the characters are naked and undisguised by their actions. The idea of fatalism permeates all the main characters. The fatality of relationships and feelings covers with its audacity and at the same time restraint. Traditional feelings (friendship, love) have a limited time – they are like butterflies whose lives are predicted in advance. This doom is a kind of legitimation of deviant actions. The separation what falls out of the traditional chain of actions means having a strong motivation and will to resist existing values. But if you single out those who can ask for outrages, intrusions into personal space, then there is no need for a place for torments of conscience and shame. The mechanism of destruction (deformation) is running, so all components of this process begin to function automatically (life for two families, two apartments, meeting a friend, with a woman with whom you have a connection): no one is confused by this. Experience, as a multidimensional category, imposes an aspect of convention: everyone knows everything and continues to perceive it as an existing being. Infidelity tempts with the presence of a sense of «normality» of relationships, but sooner or later it makes you remember your spiritual shortcomings, look into the abyss of personal deformation and come to a meeting and talk, as in the cafe that was presented by the master of words, G. Pinter.