Поняття “nomos” (закон) у Піндара та його інтерпретація у філософській думці

Abstract

The paper examines various interpretations of Nomos in early poetic (Pindar) and early philosophical thought.The controversy over the Pindar fragment arose from his differing interpretations of Herodotus and Plato, and then by modern legal philosophers (K. Schmitt). The article asserts that, depending on the interpretation of the notion of Nomos, there are different approaches to the identification of the essence and nature of the law: a right as the violence of the powerful, or a right as a single divine establishment, or a right as the localization and distribution of space (land). The purpose of this study is to compare the meaning of nomos law (νόμος) in early and modern philosophical thought. But since the subject matter of such a study is quite broad, it will concern the application of this concept to the ancient Greek poet Pindar (522/518 B.C. – 448/438 B.C.) and commentaries to it in the works of Herodotus and Plato, as well as the concept of the law of the modern legal philosopher K. Schmitt, who refers to the ancient Greek sense of nomos forms his own conception of the essence and nature of law. The purpose of the research is to define the essential meanings and senses of the concept of “law”, which in antique philosophical thought was defined by the concept of “nomos”. The study of these meanings is important for understanding the nature and essence of the law, which has been defined differently in ancient philosophers. The first question in the history of the law was raised by Plato in the dialogue “Gorgia”, arguing with sophists, and then it became the center of many discussions both in the past and in the modern. Prominent contemporary law philosophers K. Schmitt and D. Agamben, returning to Pindar’s text, emphasize the violent nature of law. Conclusions. In summing up the analysis of part 169a of Pindar, one can observe that this passage is indeed relevant to the reflection on the nature of law and its essence. But there are certain difficulties in interpreting this fragment, which are related to the fact that it is not complete in content, that is, it provokes opinion rather than explains it. The overwhelming majority of modern researchers believe that Pindar asserted the existence of such a common concept of law as the absolute and unlimited power of “Destiny”, “Inevitability”, which can also be expressed as “the will of Zeus”, or “the will of the Universal”. In this sense, the actions of a mythological hero look not as violence, but as a manifestation of “Destiny” as it acts in itself, outside of human desires and motives. У статті розглядаються різноманітні інтерпретації поняття “nomos” у ранній поетичній (Піндар) і ранній філософській думці. Сперечання щодо фрагмента 169а Піндара виникло внаслідок його різних тлумачень Геродотом і Платоном, а потім сучасними філософами права (К. Шміттом). У статті стверджується, що залежно від тлумачення поняття “nomos” виникають різні підходи до виявлення сутності і природи права: права як насильства сильнішого або права як єдиного божественного встановлення, або права як локалізації і розподілу простору (землі). Метою цього дослідження є порівняння значень поняття «закон (nomos (νόμος)» у ранній і сучасній філософській думці. Але оскільки предмет такого дослідження досить широкий, то йтиметься про вживання цього поняття у давньогрецького поета Піндара (522/518 до н. е. – 448/438 до н. е.) і коментарів до нього у творах Геродота і Платона, а також концепцію права сучасного філософа права К. Шмітта, який, звертаючись до давньогрецьких смислів nomos, утворює власну концепцію сутності і природи права. Завдання дослідження полягає у визначенні суттєвих значень і смислів поняття «закон», яке в античній філософській думці визначалось поняттям “nomos”. Вивчення цих значень має велике значення для розуміння природи і сутності права, яка по-різному визначалась у античних філософів. Першим це питання в історії права поставив Платон у діалозі «Горгій», полемізуючи із софістами, а потім воно стало центром багатьох дискусій як минулого, так і сучасних. Видатні сучасні філософи права К. Шмітт і Д. Агамбен, повертаючись до тексту Піндара, підкреслюють насильницьку природу права. Висновки. Підбиваючи підсумки аналізу фрагмента 169а Піндара, можна зауважити, що цей уривок справді має відношення до роздумів про природу права і його сутність. Але є певні складнощі щодо інтерпретації цього фрагмента, які пов’язані з тим, що він не є повним за змістом, тобто він скоріше провокує думку, ніж пояснює її. Більшість сучасних дослідників вважають, що Піндар стверджував існування такого загального концепту права, як абсолютна і безмежна влада «Долі», «Неминучості», що може також бути виражена як «воля Зевса», або «воля Універсуму». У такому сенсі дії міфологічного героя виглядають не як насильство, а як прояв «Долі», що діє сама по собі, за межами людських бажань і міркувань.