Дизайн архітектурного середовища як спосіб моделювання соціокультурного простору

Abstract

The article examines the influence of architectural environment design on the psychological and spiritual component of the human mind and, directly, the surrounding architectural and design environment as a way of modeling socio-cultural space. The consequences and results of studying the system of factors of development and creation of social and cultural space and subspace of a person in terms of the principles of organization of architectural environment design are given. The analysis of the presented sources indicates and demonstrates that the purpose and purpose of design in the cultural environment, the processes of semantics of the world of tangible, objective, ways and means of creating and emergence of aesthetically expressed and consistent subject environment in the implementation of design projects are reflected in some worthy and interesting works. However, such a characteristic, peculiar type of design as the design of the architectural environment, and, as a separate aspect, the design of the architectural environment of the city was not previously the subject of scientific interest of a special philosophical and cultural study. Despite the fact that in modern works such a problem has been studied by such researchers as Bourdieu P. (“Sociology of Social Space”), Revzin I. (“Essays on the Philosophy of Architectural Form”), Chaplya TV and others, we believe that the role of the architectural environment in the formation of both social and cultural space of man has not been fully studied and researched. Socio-cultural space was analyzed from the standpoint of content and structure. It was concluded that when comparing complex socio-cultural systems in terms of semantic content, such elements of the structure of socio-cultural space as cultural themes, aesthetic ideals and types of social interaction are important. These structural elements of the socio-cultural space are realized at the social, value-symbolic and information-communicative content levels. The interaction of these levels, as well as their content, is provided and regulated by the cultural archetypes of this society. У статті досліджено вплив дизайну архітектурного середовища на психологічний і духовний складники людського розуму і безпосередньо на архітектурно-дизайнерське середовище, яке оточує нас, як спосіб моделювання соціокультурного простору. Надано наслідки й результати вивчення системи чинників розвитку і створення соціального та культурного простору і підпростору тієї чи іншої людини з погляду принципів організації дизайну архітектурного середовища. Аналітика поданих джерел вказує й демонструє те, що мета і призначення дизайну в культурному середовищі, процеси семантики світу відчутного, предметного, способи та шляхи створення та виникнення естетично вираженого й узгодженого предметного середовища в межах реалізації дизайнерських проєктів відображаються в деяких гідних і цікавих роботах, проте такий характерний, своєрідний тип дизайну, як дизайн архітектурного середовища, і, як окремий аспект, дизайн архітектурного середовища міста раніше не було предметом наукового інтересу спеціального філософсько-культурологічного дослідження. Незважаючи на те, що в сучасних роботах таку проблему вивчали такі дослідники, як П. Бурдьє («Соціологія соціального простору»), І. Ревзін («Нариси з філософії архітектурної форми»), Т. Чапля та інші, ми вважаємо, що роль архітектурного середовища під час утворення як соціального, так і культурного простору людини не було вивчено й досліджено повною мірою. Було проаналізовано соціокультурний простір із позицій змісту і структури. Було зроблено висновок, що під час порівняння складних соціокультурних систем по сенсовій змістовності важливі такі елементи структури соціокультурного простору, як культурні теми, естетичні ідеали та типи соціальної взаємодії. Ці структурні елементи соціокультурного простору реалізуються на соціальному, ціннісно-символічному та інформаційно-комунікативному змістовних рівнях. Взаємодія цих рівнів, як і їхнє змістовне наповнення, забезпечується й регулюється культурними архетипами цього суспільства.