Феномен «забуття буття» у філософії М. Гайдеґґера

Abstract

Актуальність проблеми. Філософська концепція німецького мислителя М. Гайдеґґера «Забуття буття» сьогодні набуває актуального звучання. Філософ у другій половині ХХ-го століття пророкував повноцінну втрату сучасною людиною свого автентичного буття і цілісності. Цей стан у другий період своєї творчості він визначав як «забуття». Варто зауважити, що сьогодні точку зору М. Гайдеґґера поділяють численні аналітики, дослідники, мислителі і вчені. Саме тому, на наш погляд, видається важливим проаналізувати погляди німецького філософа і надати їм неупереджену оцінку. Мета та завдання. Метою статті є розкриття сутнісних аспектів поняття «забуття буття» в філософії пізнього М. Гайдеґґера. У філософуванні пізнього М. Гайдеґґера забуття виступає як фундаментальна сутнісна особливість розкриття буття. Філософія М. Гайдеґґера, у зв’язку з цим має деякі особливості: а) відбувається переосмислення витоків і шляхів усієї західноєвропейської метафізики, де метафізика вже розуміється не як обґрунтування буття, але як подія «забуття буття», оскільки істина буття в якості її просвіту залишається для метафізики прихованою. Методи дослідження. Дослідницький інструментарій репрезентують герменевтичний, діалектичний та феноменологічний методи. Результати. 1. Визначено, що в філософуванні пізнього М. Гайдеґґера забуття виступає як фундаментальна сутнісна особливість розкриття буття. 2. Встановлено, що «непотаєнність» розуміється М. Гайдеґґером як істина буття «Алетейя». 3. Досліджено, що еволюція поняття «Забуття буття» в філософуванні М. Гайдеґґера проходить два періоди, де перший позначається як Vergessenheit (забування), що конституюється двома стадіями: Vorhandenheit (речі) і Das Man (люди), і другим, що розуміється як «Seinvergessenheit» (забуття буття), генетично походячи до поняття «Техне». Зазначені М. Гайдеґґером концепти, характеризують ступінь втрати людиною як свого власного буття, так і буття цілої цивілізації. According to Martin Heidegger, philosophy since Plato and Aristotle avoided the solution of the main question of the essence of being: the question of the relationship between something and being. On the contrary, philosophy dealt with another question: what is true and untrue among something. Martin Heidegger in his “Letter on Humanism” noted that metaphysics is a being in its being and thus speculates through the existence of being. However, metaphysics does not pay attention on their difference. Heidegger states metaphysics does not question the truth of being itself. Therefore, it never asks about in what sense the human being belongs to the truth of being. For this reason, Heidegger claims the following: Metaphysics has not only never asked this question before because this question of metaphysics as metaphysics that is not available. Being, he argues, is still waiting to become a matter of human thought. It should be noted, to Martin Heidegger, all European metaphysics, starting with Plato and ending with German idealism and then the teachings of Friedrich Nietzsche is a story of «oblivion of being». This has happened because European metaphysics had identified man’s being with his mind (thinking). As a matter of fact, Heidegger claims that the being of man has been forgotten and thrown away. A new way of thought called intellectualism raised which had determined the following way of European thought. In this respect becomes understandable why Modern European philosophy had no place for ontology and man’s being as such. Martin Heidegger was deeply convinced “Oblivion of Being” (Seinsvergessenheit) is the fate of European metaphysics.