Джерела художньої образності в постмодерністській естетиці

Abstract

For centuries, in Western aesthetics the visualization of imaginary or thinkable had been consistent with the metaphysical idea of the mind, which in itself is paradoxical, since “rational” cannot be interpreted unambiguously in the language of “figurative”. Over the last few decades, postmodern creativity has reflected, through artistic means, the latest trend in the worldview and the perception of the world that is characteristic of ever-expanding civilizational areas. The imagery it strives for, differs from the classic models and often provokes challenges, experimentation, conceptual diversity and so on. These characteristics are due not only to contemporary cultural reality, their semantic preconditions are also rooted in a more or less distant past. The study of certain aspects of these sources predetermines the topicality of the present research. The aim of the article is to examine the aesthetic origins of postmodern artistic imagery and their relationship with cultural-worldview changes in the contemporary reality. The task that has been set is to trace the parallels in ideas between modernist and postmodern interpretations of changes in life reality and to analyze their influence on the understanding of the possibilities of artistic and imagery expression and artistic freedom. The following methods have been applied herein: the general scientific methods include synthesis, analogy and generalization, the specific philosophical methods are phenomenological and transcendental. The following results were achieved: the thesis about the influence of modernist ideas on the emancipation of the contemporary Western worldview in general, and within it – the postmodernism as well, was confirmed. On the example of Ch. Baudelaire’s aesthetic conception about the fragmentation and flow of «modernity» it was analyzed how artistic expressiveness interprets the temporal uniqueness of each immediacy with its experiences in past, present and future. On the basis of the researches by J. Bart, L. Fiedler, J.-F. Lyotard, M. Featherstone chosen for the present analysis, the ways of development of intertextual possibilities in expressiveness initiated by modernism already in postmodern theory and practice, in particular in transavantgarde were traced. It is argued that the variability of aesthetic criteria desacralizes the sphere of creativity and extends to everyday life that is beyond creativity. At the same time, it is stated that the freedom of artistic expression in postmodern art continues to reflect the pursuit of heterogeneity and the diversity of contemporaneity in general. У західній естетиці впродовж століть візуалізація уявного чи мислимого узгоджувалася з метафізичною ідеєю розуму, що саме собою є парадоксальним, адже «раціональне» не здатне однозначно інтерпретуватися в мові «образного». Упродовж кількох останніх десятиліть постмодерністська творчість художніми засобами відображає новітню тенденцію у світобаченні та світорозумінні, характерну для щораз ширших цивілізаційний ареалів. Образність, до якої вона прагне, відрізняється від класичних взірців і нерідко провокує викличністю, експериментальністю, концептуальним багатоманіттям тощо. Перелічені характеристики зумовлені не лише сучасною культурною дійсністю, їх смислові передумови закорінені в більш чи менш віддаленому минулому. Дослідження окремих аспектів цих витоків і зумовлює актуальність нашої розвідки. Мета пропонованої статті – розглянути естетичні витоки постмодерністської художньої образності та їх взаємозв’язок із культурно-світоглядними змінами сучасної дійсності. Поставлено завдання прослідкувати ідейні паралелі між модерністськими і постмодерністськими інтерпретаціями змін життєвої дійсності та проаналізувати їх вплив на трактування можливостей художньо-образної виражальності і мистецької свободи. Із загальнонаукових застосовано методи: синтезу, аналогії та узагальнення, з конкретних філософських використано феноменологічний і трансцендентальний підходи. Досягнуто таких результатів: підтверджено тезу про вплив модерністських ідей на емансипацію новітнього західного світогляду загалом, в в його межах – і постмодерністську течію. На прикладі естетичної концепції Ш. Бодлера про фрагментарність і плинність «сучасності» проаналізовано, як саме мистецька виражальність інтерпретує часову неповторність кожної актуальності з її досвідами в минулому, теперішньому та майбутньому. За допомогою вибраних розвідок Дж. Барта, Л. Фідлера, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фізерстоуна прослідковано шляхи розвитку започаткованої модернізмом інтертекстуальних можливостей виражальності вже в постмодерністській теорії та практиці, зокрема трансаванґарді. Арґументовано, що неусталеність естетичних критеріїв десакралізує сферу творчості та поширюється і на позамистецьку щоденність. Стверджено водночас, що свобода художньої виражальності в постмодерністському мистецтві продовжує віддзеркалювати тяжіння до гетерогенності та багатоманіття сьогодення в цілому.