«Я і ніщо»: символічність реального або реальність символічного (за матеріалами творчості Г. Пінтера)

Abstract

Актуальність. Світ розуму та почуттів у світоглядній парадигмі мав зустріч з одним із висловів німецького письменника Й. Ґете, який є автором важливої сентенції, суть якої розкривається в тому, що набуття повноти (всього) для суб’єкта, історії, часу, мови неможливо без проходження стану «ніщо». Мета. Представити абсурд як філософську платформу «Зустріч-Подія», яка має травматичну спрямованість, де герої, їх діалоги є лише фоном, мовним «мереживом», створюючи кокон долі для персонажів. Методи. Літературна скарбниця сучасності відображає символічний вимір мови: від техніки промовляння до опису події мовного нашарування, яке відбувається завдяки вмілому нагромадженню багатьох смислових навантажень у мовних конструкціях (Ж. Лакан, Р. Барт, Ж-П. Сартр). Результати дослідження. Для Г. Пінтера в його літературних творах нема усвідомленого начала та кінця, адже кінець може стати прологом або початком до дотику з реальністю; приховане виявляє реальне, а реальність супроводжує своєю наявністю простір утаємниченого, завдяки розгортанню самої вистави-реального. Індивід, зіткненням із собою, завдяки Ніщо, відкриває свою сутність, якою б принизливою чи бездоганною вона не була. Ця зустріч абсурдна за природою, втім одночасно вона народжує альтернативні сенси, незважаючи на те, що містить у собі ядро травми. Обертання навколо цих станів («повноти і ніщо») формулює та демонструє творчий літературний доробок одного з Нобелевських лауреатів – англійського прозаїка та письменника Гарольда Пінтера. Звернення до порожнечі, яка глибше та повніше за самий наповнений зміст речі, можливість приєднатися до дискусії та пошуку витоків особистого забуття через розкриття принад фрагментарності, мозаїчності буття героїв – основа сюжетних перехресть робіт письменника («Сторож», «Зрада» та інші). Actuality. The world of mind and senses in the worldview paradigm had a meeting with one of the utterances of the German writer Johann Goethe, who is the author of important maxim essence which states that acquisition of plenitude (all) for an individual, history, time, languages is impossible without passing of the state of «nothing». Purpose. To show absurdity as a philosophical platform «Meeting-Event» which has a traumatic orientation, where heroes, their dialogues are only a background, linguistic «lace», creating the cocoon of fate for the characters. Methods. The literary treasury of contemporaneity represents the symbolic measuring of language: from the technique of uttering to the event description of the linguistic stratification which takes place due to the ability of piling up of many semantic loadings in linguistic constructions (Jacques Laсquer, Roland Barthes, Jean-Paul Sartre). Research results. There is no the realized beginning and end in literary works by H. Pinter. In fact, an end can become a prologue or the beginning to the touch with reality; the hidden reveals the real, and reality accompanies the initiate space with its presence, due to development of the performance – reality. The individual collides with himself, and, due to Nothing, realizes the essence, no matter how humiliating or irreproachable it would be. This meeting is absurd by its nature, however simultaneously it creates alternative senses, though it contains the core of the trauma. The rotation around these states («plenitude and nothing») forms and demonstrates creative literary works by English writer Harold Pinter, one of the Nobel laureates. The address to the emptiness, that is deeper and more complete than the most gap-filling maintenance of thing, the possibility to join in the discussion and the search for the sources of the personal oblivion through opening of charms of fragmentation, mosaic life of the heroes, are the basics of the plot crossings in the works of the writer («Watch», «Treason» and other).