Historical narrative as methodology research of the past

Abstract

У статті розглядається процес формування теорії історичного наративу як методології дослідження минулого. Розглянутий зв’язок історичного наративу із реальністю минулого та вплив суб’єкт-об’єктних відносин у процесі викладу істориком результатів свого дослідження. Прослідковується трансформація сприйняття теоретиками історичних наративів проблеми зв’язку між текстом і реальністю минулого. Дослідження теорії історичного наративу розпочинається із розгляду аналітичної традиції. Робиться акцент на логіко-дедуктивному елементі побудови істориком результатів своїх досліджень, розглядається специфіка сприйняття аналітиками цієї проблематики. Спираючись на досягнення аналітичної філософії історії, у статті проаналізовано постмодерну наративістську теорію історії, розроблену американським дослідником Х. Уайтом. Вивчення цієї теорії розглядається у зв’язку з аналітичною традицією, прослідковуються спільні корені обох течій та визначаються відмінності між ними. Також увагу зосереджено на поетико-риторичному елементі історичного наративу та питанні адекватності відображення реальності минулого в тексті історика. Як аналітична філософія історії, так і постмодерністські теорії історичної розповіді є результатом повороту до текстуалізму та конструктивізму в історії писемності. Мета статті – аналіз компонентів теорії історичного наративу другої половини XX – початку XXI століть. Дослідження фокусується на генетично споріднених сферах методології та філософії дослідження минулого, які розкривають суть теорії історичної розповіді, та спробах її модифікувати. Оголошення відомостей про минуле, яке історик витягує з архівів, приречене на перетворення метафори, несвідомо обраної дослідником для поєднання результатів дослідження, зробило відстань між текстом та історичною реальністю непереборною. Історичну реальність з погляду наративізму неможливо зобразити, а лише можна побудувати. Сподіваючись знайти шляхи, які б подолали метафоричне підкорення соціальної реальності, Ф. Анкерсміт розробив теорію, яка передбачає можливість отримання негайного досвіду минулого та його відображення, не пов’язаного з тропологією. Теорія, побудована на зовсім іншій від наративізму парадигмі, була альтернативою текстуалізації реальності другої половини ХХ століття. The article deals with the process of development of the theory of historical narrative as methodology research of the past. Attention is focused on the issues of linking the historical narrative with the reality of the past and the influence of the subject-object relations in the course of the historian’s presentation of the results of his research. The transformation of perception of theorists of historical narratives of the problem of connection between the text and the reality of the past is traced. The study of historical narrative theory begins with an examination of the analytic tradition of seeing the connection between the text of the historian and the past, which he explores. Emphasis is placed on the logical-deductive element of constructing the results of his research by the historian, and the specificity of the analysts’ perception of this issue is considered. Drawing on the achievements of the analytical philosophy of history in the article, the postmodern narrative theory of history developed by the American Researcher H. White is analyzed. The study of this theory is considered in connection with the analytical tradition, the common roots of the two trends are traced and the differences between them are determined. Also the focus is on the poetry-rhetorical element of the historical narrative and the question of the adequacy of reflecting the reality of the past in the text of the historian. The most important achievement of narrativism can be called pluralism and blurring the boundaries of true and false in the history of writing. The proclamation of information about the past that the historian extracts from archives doomed to be transformed by the metaphor unknowingly chosen by the researcher to combine the results of the study has made the distance between the text and historical reality unbridgeable. The historical reality in terms of narrativism cannot be depicted, but can only be constructed. Hoping to find ways that would overcome the metaphorical subjugation of social reality, F. Ankersmit developed a theory that foresees the possibility of gaining an immediate experience of the past and its reflection, unrelated to tropology.