«Соціальні архетипи» у просторі взаємовідносин у сучасному українському суспільстві

Abstract

The article reveals the archetypal foundations of relationships in contemporary Ukrainian society and identifies semiotic dimensions that provide the opportunity to create a theoretical model – a project of these relationships based on a combination of phenomenological method and semiotic approach. It is stipulated that, in the context of the progress of post-postmodern socio-cultural reality, there is a need to pay attention to the tendencies of transformation of the semiotic-archetypal space, which is connected with the emergence of new social codes of conventional interaction and self organization of Ukrainian society. It is noted that the purpose of the study is to consider the space of relationships in modern Ukrainian society and to reveal their essential characteristics, to identify the significance of “social archetypes” and to substantiate their role in relationships on the basis of a theoretical model of communicative interaction, including its symbolic and symbolic structural dimensions. There is a need to reproduce a new holistic approach to considering the interaction of social and unique (personal) being on the basis of possible understanding – as a certain visual artificial illusion – and to reproduce the foreseen certain socio-national archetypes, which are always involved in the structure of relationships, even without their manifestation. existence. The conclusions outline the main characteristics of the concept of “social archetype”, which determine its functional significance, that it is actually a social institution formed by the needs of communication, as a form of adaptation of community to the environment. Cultural space is formed from the environment in response to basic and derived human needs. The main mechanism that ensures the normal functioning of the system is the process of socialization of individuals, during which the existing norms and values in society. “Social archetype” (in the synthetic combination of social and personal archetypes in the philosophy of K. Jung and the idea of YM Plyusin) provides the basic structural components of interaction and relationships and at the same time forms a certain semiotic model – communicative level, acting and preconditioning of social and personal prerequisites – communicative system as Text. Society as a sign formation can provide its own continuity and integrity only if each individual individual functions as a coherent text, isomorphic to the whole system. The semiotic boundaries of the individual must not only ensure its uniqueness, but also facilitate productive interaction with other texts and text throughout the society. By performing certain sign procedures that reflect a certain way of thinking, it is possible to form generally accepted normative systems of social life on the basis of social archetypes. Relationships can be “logarithmic – predicted”. Symbolically – symbolic interactions on the basis of national – social archetypes can be considered a multifunctional phenomenon that is significant for the social subject and Ukrainian society as a whole. У статті розкриваються архетипні засади взаємовідносин у сучасному українському суспільстві та виявляються семіотичні виміри, що надають можливості створення теоретичної моделі – проекту цих відносин на основі поєднання феноменологічного методу та семіотичного підходу. Зумовлюється, що в контексті поступу постпостмодерністської соціокультурної реальності виникає необхідність уваги до тенденцій трансформацій семіотично-архетипного простору, що пов’язано з появою нових соціальних кодів конвенціональної взаємодії та самоорганізації українського суспільства. Зазначається, що метою дослідження є розгляд простору взаємовідносин у сучасному українському суспільстві та розкриття їх сутнісних характеристик, виявлення значення «соціальних архетипів» та обґрунтування їх ролі у взаємовідносинах на засадах теоретичної моделі комунікативної взаємодії, що включає знакові та символічні її структурні виміри. Виявляється необхідність відтворення нового цілісного підходу до розгляду взаємодії соціального і унікального (особистісного) буття на засадах від певної візуальної штучної ілюзії і до відтворення передбачених певних соціально-національних архетипів, що завжди задіяні у структурі взаємовідносин, навіть без проявленості в розумінні їх існування. У висновках надані основні характеристики поняття «соціальний архетип», що визначають його функціональну значимість; зауважено, що це фактично соціальний інститут, сформований потребами спілкування, як форма адаптації спільності до середовища. Культурний простір формується з навколишнього середовища як відповідь на основні і похідні потреби людини. Головним механізмом, що забезпечує нормальне функціонування системи, виявляється процес соціалізації індивідів, у ході якого засвоюються наявні в суспільстві норми і цінності. «Соціальний архетип» (у синтетичному поєднанні соціального та особистісного архетипів у філософії К. Юнга та ідеї Ю.М. Плюсніна) надає основні структурні компоненти взаємодії та взаємовідносин та одночасно формує певну семіотичну модель комунікативного рівня, що виступає і передумовою цілісного відтворення сучасної соціально – комунікативної системи як Тексту. Семіотичні межі особистості повинні не тільки забезпечувати її унікальність, але й сприяти продуктивній взаємодії з іншими текстами й текстом усього соціуму. Взаємовідносини можуть бути «логарифмовані – спрогнозовані». Символічно-знакові взаємоспівдії на засадах національних, соціальних архетипів можливо вважати багатофункціональним феноменом, що має значення для соціального суб’єкта і українського суспільства в цілому