Роль етнокультурного різноманіття у формуванні соціальної згуртованості в децентралізованій Україні

Abstract

The article is dedicated to the study of innovative for sociology and not yet studied issues of formation and reproduction of social cohesion at the level of new local communities in Ukraine - amalgamated territorial communities. The author focuses on ethnically heterogeneous newly formed communities, in whose territory representatives of different ethnic groups live compactly. Based on the results of 16 semi-structural interviews conducted with civic activists, local council deputies, hromada leaders and experts of decentralization in 7 amalgamated territorial communities of Chernivtsi region, the author applies theories of conflict and contact, analyzing the role of ethnocultural diversity in social cohesion formation of newly amalgamated communities. The paper concludes that the peculiarities of social order formation in amalgamated communities on the basis of reciprocity, values of cohesion, as well as the ability of different ethnic groups to form consensual interactions can serve as powerful safeguards for the deployment of “conflict” scenario that plays in favor of strengthening social cohesion at the level of local communities. The analysis of the basic ideas of decentralization reform allowed to identify two perspectives of social cohesion formation, which the author nominated as “positive” and “negative” focuses. The first focus is based on the idea of uniting to obtain “common goods” in the form of opportunities provided by decentralization reform; the “negative” focus promotes the idea of uniting around the need to solve common problems and new challenges that arise at the stage of life of newly created communities. Using the analysis of empirical data, the author concludes that both the “positive” and “negative” focuses of uniting “erase” the visibility of the ethnocultural factor in the daily life of ethnically heterogeneous communities. The study provides additional understanding of the probable reasons for the different rates of decentralization reform implementation in the regions of Ukraine. The author concludes that this is based on different potentials of reciprocity (both in terms of value orientations and social practices) of local communities in Ukraine, which determines their ability to form a new social order consensually. It is the failure of reciprocity mechanisms at various social levels that prolongs the implementation of decentralization reform in Ukraine. Статтю присвячено дослідженню інноваційної для соціології та ще не вивченої проблематики формування і відтворення соціальної згуртованості на рівні нових локальних спільнот в Україні – об’єднаних територіальних громад. У фокусі уваги автора – етнічно гетерогенні новостворені громади, на території яких компактно проживають представники різних етнічних груп. Спираючись на результати 16-ти напівструктурових інтерв’ю, проведених із громадськими активістами, депутатами місцевих рад, представниками керівництва громад та експертами з питань децентралізації 7-ми об’єднаних територіальних громад Чернівецької області, автор застосовує теорії конфлікту та контакту, аналізуючи роль етнокультурного різноманіття у формуванні соціальної згуртованості новостворених громад. У роботі підсумовано, що особливості формування соціального порядку в об’єднаних громадах на засадах реціпроктності, цінностях згуртованості, а також спроможність різних етнічних груп до формування консенсуальних взаємодій можуть слугувати потужними запобіжниками розгортанню «конфліктного» сценарію, що грає на користь посилення соціальної згуртованості на рівні локальних спільнот. Аналіз засадничих ідей реформи децентралізації дозволив ідентифікувати дві перспективи формування соціальної згуртованості, які автор номінував як «позитивний» та «негативний» фокуси. Перший фокус сконструйований на підставі ідеї об’єднання задля отримання «спільних благ» у вигляді можливостей, що надає реформа децентралізації; «негативний» фокус просуває ідею об’єднання довкола необхідності вирішення спільних проблем та нових викликів, що постають уже на етапі життя новостворених громад. На прикладі аналізу емпіричних даних автор підсумовує, що і «позитивний», і «негативний» фокуси об’єднання «стирають» видимість етнокультурного чинника в повсякденному житті етнічних гетерогенних громад. Проведене дослідження надає додаткове розуміння ймовірних причин різних темпів імплементації реформи децентралізації в регіонах України. Автор підсумовує, що в основі цього – різний потенціал реціпроктності локальних спільнот в Україні, що визначає їхню спроможність консенсуально формувати новий соціальний порядок. Саме збої механізмів реціпроктності на різних соціальних рівнях призводять до пролонгації імплементації реформи децентралізації в Україні.