Трансгрессия игры в философии Ф. Ницше

Abstract

У межах історії філософії утворилась певна традиційність дослідження феномена гри, а Ф. Ніцще був один із перших, хто порушив усталеність традиційних інтерпретацій. Авторська концепція дослідження базується на передбаченні того, що видатний німецький філософ у своїх роботах безпосередньо та опосередковано вивів розуміння гри на інший рівень презентації. Метою роботи є аналіз трансгресії гри у філософській спадщині Ф. Ніцше. У дослідженні обстоюються позиції відносно того, що гра пов’язана з трансгресією, що за допомогою гри німецький філософ експериментував, викристалізував багато тем власної творчості. Гра в текстах Ніцше зазнає трансгресивних змін, виходячи за ті межі, що були окреслені для неї раніше. Проводиться думка про те, що гра у творчому спадку Ф. Ніцше сконцентрована навколо тем переоцінки цінностей, становлення надлюдини та сприйняття гри як гри в життя. На основі проведеного аналізу автор доходить висновку про те, що, використовуючи категорію гри, німецький філософ не лише розширив межі розуміння самого цього феномену, розвинув важливі аспекти своєї творчості, але й також кидав виклик соціальному та моральному укладу тогочасного суспільства. Виступаючи частиною інших концепцій, гру у філософії Ф. Ніцше можна уявити інструментом для привернення уваги до розірваності людського існування, для розкриття ігрового потенціалу особистості, яка здатна на вчинок – піднятися над суспільною мораллю, розігруючи буття як таке, граючи в життя. Гра виступає одним із тих понять, за допомогою яких автор намагається описати зневіру і занепад сучасного йому суспільства, причому в різних варіантах, закликаючи до переоцінки усталених класичних ціннісних орієнтирів. Велич духу, ідеал духу – це ті поняття, крізь які проходить гра, в яку спроможні грати не всі. У гру величі духу спроможна грати лише надлюдина. The history of philosophy has a long tradition in studying of the phenomenon of play, Friedrich Nietzsche was one of the first to break these traditions of interpretation. The author’s concept of the research is based on the assumption that in his works F. Nietzsche, directly or indirectly brought the understanding of play to a different level of presentation. The aim of this work is to analyze the transgression of the play in the philosophical heritage of F. Nietzsche. The work suggests that play is associated with transgression and that with the help of play the German philosopher experimented and crystallized many themes of his work. The play in Nietzsche’s texts is undergoing transgressive changes, going far beyond the framework outlined earlier. The idea is defended that play in the creative heritage of F. Nietzsche is centered around the reassessment of values, the emergence of a superman and the perception of play as a play of life. On the basis of the analysis, the author comes to the conclusion that, using the category of play, the German thinker not only expanded the boundaries of understanding the phenomenon of play itself, not only developed important aspects of his creative heritage, but also challenged the social and moral foundations of his contemporary society. Being a part of other concepts, the play in the philosophy of F. Nietzsche can be presented as a tool for drawing attention to the fragmentation of human existence, for revealing the playing potential of a person that is capable to act – to rise above public morality, playing out being as such, playing in life. Play is one of those concepts through which the author tries to describe in different forms the despondency and decline of contemporary society, calling for a re-evaluating of the established classical values. The greatness of the spirit, the ideal of the spirit – these are the concepts, which the play goes through, the play, which not everyone is capable to. Only a superman can play out the play of the greatness of spirit.