Форми політичної участі: аналітичні підходи до картування партисипації громадян

Abstract

Починаючи з публікацій С. Верби, Н. Ная та їхніх співавторів, усталеною дослідницькою методикою є групування актів політичної участі на основі параметрів, за якими вони розрізняються, та об’єднання форм зі схожими параметрами в окремі модальності участі. Ця оптика дає змогу, з одного боку, мати зручний опис репертуару дій громадян, наприклад: голосування, участь у виборчих кампаніях, контакти ыз політичними діячами, але з іншого – безпосередньо залежить від обраного дослідниками підходу до концептуалізації політичної участі, визначення її змісту та подальших технік із картування політичних дій. В останні роки наукові роботи, які аналізують прояви політичної участі, значно розширили зміст цієї політологічної категорії. До цього підштовхує саме життя: політичні акти громадян все менше відповідають моделі ідеального громадянина середини минулого сторіччя з баченням громадянськості як заснованої на відповідальному відвідуванні голосувань, щоб обрати кращу політичну силу, яка очолить систему управління державою. Натомість політична участь усе більше пов’язана з новітніми цифровими технологіями, залученням у мережеві громадські рухи, глобальним порядком денним, лайфстайл-політикою, політично мотивованим споживацьким досвідом тощо. Це робить актуальним завдання з визначення, які підходи до картування політичних дій громадян краще адаптовані до врахування нових тенденцій, але при цьому не провокують концептуальну ерозію. Пропонована стаття на матеріалі сучасних досліджень демонструє, що найбільш перспективним сьогодні може вважатися підхід, який відмежовує соціальну залученість (увагу до політичної сфери) та громадську активність (діяльність на користь громади) від власне політичної участі у трьох її можливих модальностях: процедурні форми участі, легальний політичний активізм та його нелегальні форми. Політологічні дискусії з питань, що саме в сучасній структурі політичних можливостей означає брати участь і вибирати ту чи іншу модальність участі, чи вже сформована нова модель громадянськості та які її основні параметри, однак, мають дотримуватися загального розуміння політичної участі у значенні дій громадян, що мають вплив на політику. Since the publications of Verba, Nie and their co-authors, an established research methodology is to group acts of political participation on the basis of a number of parameters, bringing forms with similar parameters into separate modes of participation. This approach allows on the one hand to have a convenient description of the repertoire of citizens’ actions, such as voting, participation in election campaigns, and contacts with politicians, but on the other hand it depends directly on the way researchers choose to conceptualise political participation, define its content and further techniques for mapping political practices. In recent years scholarly works that analyse manifestations of political participation have significantly expanded the content of this political science category. Life itself has pushed for this: the political actions of citizens less correspond to the model of the ideal citizen of the middle of the XX century, with a vision of citizenship as based on responsible attendance at votes to select the best political elite to lead the government. Political participation is increasingly linked to the digital technologies, involvement in new social movements, global agenda, lifestyle politics, politically motivated consumer experiences and the like. This makes it an urgent task to determine which approaches to mapping citizens’ political actions are better adapted to account for new trends, but without provoking conceptual erosion. This paper shows that the most promising approach today can be seen as one that separates social involvement (attention to the political sphere) and civic engagement (voluntary community action) from political participation in its three possible modes: procedural forms of participation, legal political activism, and illegal political activism. Scientific debate on what in the current political opportunity structure means to participate, to choose one or another mode of participation, whether a new model of citizenship has already been formed and what its basic parameters are, however, should adhere to a common understanding of political participation in the meaning of citizens’ actions affecting politics.