Євроінтеграційні практики України: специфіка політико-нормативного регулювання

Abstract

Набуття Україною статусу асоційованого та в перспективі повноправного члена Європейського Союзу потребує, з одного боку, створення ефективної нормативно-правової бази співробітництва України та Європейського Союзу, а з іншого – інтенсифікації процесу формування відповідних внутрішніх передумов шляхом проведення системних реформ в усіх сферах суспільного життя, утілення ефективної моделі забезпечення національної безпеки, зміцнення демократичних інституцій. Метою статті визначено дослідження специфіки реалізації євроінтеграційних практик України на основі аналізу нормативно-правового складника моделі співпраці України та Європейського Союзу. Мету розкрито через виконання низки завдань: характеристика основних етапів розвитку євроінтеграційних практик України, визначення досягнень і ризиків на кожному з них, аналіз сучасних проблем реалізації євроінтеграційних практик України. Для досягнення окресленої мети було застосовано систему методів, зокрема нормативного, структурно-функціонального, компаративного, соціологічного, статистичного тощо. Запропоновано періодизацію формування та реалізації євроінтеграційних практик України на основі аналізу політико-нормативного складника відносин між Україною та ЄС: етап визначення пріоритетів (1991–1998 рр.), етап співпраці та партнерства (1998–2014 рр.), етап асоціації та інтеграції (2014 р.). Особливістю підготовчого етапу визначено активний процес налагодження взаємовідносин з ЄС, початок формування сталої нормативної бази взаємовідносин Україна – ЄС під час збереження інтересів впливових еліт щодо збереження статусу-кво. Дослідження другого етапу продемонструвало інтенсифікацію процесів унормування співпраці Україна – ЄС, адаптації українського законодавства до європейських стандартів, започаткування переговорів щодо створення умов для інтеграції ринку України у спільний ринок ЄС. Водночас серед проблемних аспектів періоду виділено, з одного боку, декларативність реформ, відставання у приведенні нормативної бази до європейських стандартів, низьку ефективність інституціональних структур, з іншого – занадто об’ємний для оговореного терміну виконання в три роки перелік зобов’язань, покладених на Україну згідно з Планом дій, неготовність усередині ЄС до більш поглибленої співпраці. Акцентується на здобутках сучасного етапу асоціації та інтеграції, що підтверджується результатами звіту як уряду, так і громадськості. Водночас сформульовано низку ризиків: корупція, неефективна політика інформування населення про євроінтеграцію, відсутність консенсусу в політикумі та соціально-економічні проблеми, російська гібридна агресія, спалах світової пандемії, посилення відцентрових процесів усередині ЄС. Ukraine’s acquisition of the associate status and in the future full member of the European Union requires, on the one hand, the creation of an effective legal framework for cooperation between Ukraine and the European Union, and on the other – intensification of forming appropriate internal preconditions by implementing systemic reforms, an effective model for ensuring national security, strengthening democratic institutions. The research problem for this article is to determine the specifics of the European integration practices implementation of Ukraine based on the analysis of the regulatory component of the cooperation model between Ukraine and the European Union. The purpose is revealed with the help of the following tasks: to descript the main stages of European integration practices of Ukraine, to identify achievements and risks in each stage, to analyze current aspects of European integration practices of Ukraine implementation. The paper proposes periodization of the formation and implementation of Ukraine’s European integration practices based on the analysis of the political and regulatory component in relations between Ukraine and the EU: the stage of setting priorities (1991–1998), the stage of cooperation and partnership (1998–2014), the stage of association and integration (2014). The peculiarity of the preparatory stage is defined as the active process of establishing relations with the EU, the beginning of the stable regulatory framework for Ukraine-EU relations formation while maintaining the influential elites’ interests to preserve the status quo. The study of the second stage showed the intensification of the standardization processes in Ukraine-EU cooperation, Ukrainian legislation adaptation to European standards, and the negotiations start on creating conditions for the integration of the Ukrainian market into the EU common market. At the same time, the problematic aspects of that period include, on the one hand, declarative reforms, lagging behind in adapting the regulatory framework to European standards, low efficiency of institutional structures, and, on the other hand, too much volume of commitments of the Action Plan, unpreparedness within the EU for deeper cooperation. The paper emphasis on the achievements of the association and integration stage, which is confirmed by the results in the report of both the government and the public. At the same time, a number of risks were formulated: corruption, ineffective policy of informing the population about European integration, lack of consensus in politics and socio-economic problems, Russian hybrid aggression, outbreak of a global pandemic, intensification of centrifugal processes within the EU.