Політичні ресурси : формування та засоби розподілу політичних ресурсів у владній взаємодії

Abstract

В дисертації сформульовано комплексне бачення розуміння політичних ресурсів, шляхом застосування політико-економічних підходів та концепцій, зокрема, теорії оптимального розподілу та збереження ресурсів; теорії мобілізації ресурсів в рамках політичної взаємодії та сформульовано фрейм «ресурсного поля». Визначено засоби відновлювання політичних ресурсів шляхом прогресивної самогенерації, з урахуванням засад реляційного підходу до природи політичних явищ та головні напрямки формування відповідної державної стратегії управління людськими ресурсами, як складової ресурсозатратної схеми політичної влади. В диссертации сформулировано комплексное видение политических ресурсов путем применения политико-экономических подходов и концепций, в частности, теории оптимального распределения и сохранения ресурсов; теории мобилизации ресурсов в рамках политического взаимодействия, сформулирован фрейм «ресурсного поля». A comprehensive vision of political resources through the use of political and economic approaches and concepts is formulated in the dissertation, in particular, the theory of optimal allocation and conservation of resources; theory of resource’s mobilization within the framework of political interaction, the frame «resource field» is formulated. Determined that the theory of optimal allocation and conservation of resources can be used in political activity for analysis and systematization of resources. These theories allow deeply and adequately to examine and to define the priority to provide political actors with political resources, define and delimit the use of such resources, as well as the range of political actors who may be entitled to their use. Resource’s mobilization theory suggests that any socio-political movement can achieve its goals only in the presence of necessary resources.