Європейська хартія регіональних мов або мов меншин: досвід ратифікації в Україні

Abstract

Ця стаття присвячена питанню створення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та її безпосереднього впровадження в Україні. Нині в умовах швидкого розвитку глобалізації мови як важливі складники ідентичності та транслятори здобутків культур знаходяться під загрозою. Ідея створення документа, який міг би регулювати міждержавні відносини та охороняти мови від утисків й запобігав їх зникненню, зародилась у Раді Європи у 1957 р. Так, у 1992 р. з’явилась Європейська хартія регіональних мов та мов меншин. З 47 країн-членів Ради Європи ратифікували ЄХРМ 25 країн, серед цих країни є і Україна. Метою статті є аналіз процесу ратифікації Європейської хартії регіональних мов та мов меншин в Україні. Задля реалізації визначених завдань у статті використані такі методи: аналізу та синтезу, орієнтаційно-ціннісний (у філософському розумінні), біхевіористичний, індукції та дедукції, ретроспективного моделювання, наукової абстракції, статистичний метод та метод аналізу ієрархій Т. Сааті. Слід зазначити, що Україна підписала ЄХРМ 5 листопада 1992 р. і мала дві спроби її ратифікації: перша була в 1999 р., втім мала низку недоліків (відсутність чіткої диференціації, некоректні формулювання в самому документі, заборона закривати освітні та інші заклади, якщо вони надають послуги мовами національних меншинам). Після виправлення цих недоліків 15 травня 2003 р. відбулася повторна ратифікація, а набула чинності ЄХРМ 1 січня 2006 р. Варто зазначити, що за результатами дослідження досі залишаються аспекти ЄХРМ, що потребують вдосконалення, зокрема перегляд та можлива заміна переліку мов меншин, що ратифіковані в Україні, з метою уникнення повторів та мов, що не існують, шляхом створення нової етнічної та мовної карти України. Важливим є також усунення проблеми нефахового перекладу як назви, так і тексту документа, а також понятійно-категоріального апарату. This article is devoted to the creation of the European Charter for Regional or Minority Languages and its direct implementation in Ukraine. Today, in the context of the rapid development of globalization, languages as important components of identity and translators of cultural achievements are under threat. The idea of creating a document that could regulate interstate relations and protect languages from oppression and prevent their disappearance originated in the Council of Europe in 1957. Thus the European Charter for Regional or Minority Languages appeared in 1992. Of the 47 member states of the Council of Europe, 25 have ratified the ECRML, including Ukraine. The aim of the article is to analyze the process of ratification of the European Charter for Regional or Minority Languages in Ukraine. To implement certain tasks in the article following methods are used: analysis and synthesis, orientation-value (in the philosophical sense), behavioral, induction and deduction, retrospective modeling, scientific abstraction, statistical and method of analysis of hierarchies T. Saati. It should be noted that Ukraine signed the ECRML on November 5, 1992 and had two attempts to ratify it. Initially, in 1994, however, it had a number of shortcomings, namely the lack of clear differentiation, incorrect wording in the document itself, the ban on closing educational and other institutions if they provide services in the languages of national minorities. Having corrected these aspects on May 15, it was ratified again in 2003, and the ECRML entered into force on January 1, 2006. It should be noted that the study still identifies aspects of the ECRML that need to be improved, including the revision and possible replacement of the list of minority languages ratified in Ukraine to avoid repetition and non-existent languages by creating a new ethnic and linguistic map of Ukraine. It is also important to eliminate the problem of non-professional translation, both the title and the text of the document, as well as the conceptual and categorical apparatus.