European markets of liquid natural gas: policy challenges and energy diplomacy

Abstract

Technological peculiarities of liquid natural gas (LNG) transportation have important influence on energy geopolitics, providing an alternative toward onshore pipelines way for gas trading. The purpose of this article is to explain the interplay between agency of key regional political actors and economic functioning of European LNG market. The method of this research would be process tracing. Three basic claims of our analysis are follows. First, there are four key determinants of the future role of LNG in European energy mix: increasing of internal demand due to the gradual depletion of internal gas fields and limiting coal usage; technological breakthrough of shale gas industry in USA; conditions related to spread between European and Asian LNG prices and between cost of LNG and pipeline deliveries in Europe. As for now, European LNG market still plays the balancing role on the world scale being still less attractive in pricing terms destination for LNG supplies than Eastern Asia. Second, European Commission’s powers in regard to LNG industry have the form of partial financing of infrastructure construction and monitoring the compliance of market players to European energy law. Brussels have avoided political intrusions in the industry to define which particular countries should be in priority as exporters. In turn, member-states play the key role in defining infrastructure priorities, which leaves them the opportunity to integrate their own strategic energy considerations in the wider EU-level framework. Despite considerable environmentalist opposition to some projects, in general, EU policies were influential for further expanding of LNG import capacities during the last decade. Third, LNG exporters have opportunities to influence the ways of increasing own exports by the means of energy diplomacy. Nevertheless, the US and Russia have different strategies for exporting their LNG to Europe. US have used energy diplomacy in the framework of high-profile state-level meetings for both commercial and political reasons. Russian LNG strategy was built around contacts on the corporate level for finding partners among Western European companies without active involvement of state diplomacy but with the preservation of formal or informal control of Russian state over all its national LNG companies. Технологічні особливості транспортування скрапленого природного газу (СПГ) є вагомим чинником впливу на енергетичну геополітику завдяки створенню альтернативних до трубопроводів шляхів постачання. Метою цієї статті є пояснення взаємозв’язку між діяльністю головних регіональних політичних акторів та економічним функціонуванням європейських ринків СПГ. Базовим для цього дослідження є метод відстеження процесів. Ключові тези нашого аналізу такі: 1) чотири базові фактори визначають майбутню роль СПГ в паливно-енергетичному балансі ЄС. Ними є: збільшення внутрішнього попиту через поступове виснаження власних газових родовищ та обмеження споживання вугілля; технологічний прорив американської індустрії сланцевого газу; різниця між ринковими цінами на СПГ в Європі та Східній Азії та між цінами на СПГ і постачання газу трубопроводами в Європі. Нині ЄС відіграє роль балансуючого регіону на світовому ринку, будучи менш привабливим у ціновому вимірі напрямком постачань, ніж Східна Азія; 2) повноваження Європейської Комісії щодо галузі СПГ стосувались часткового фінансування інфраструктурних проектів та моніторингу дотримування ринковими гравцями норм європейського енергетичного законодавства. Брюссель вирішив уникати прямого політичного втручання в галузь СПГ із метою визначення конкретних пріоритетних держав-експортерів. Країни-члени ЄС своєю чергою отримали змогу відігравати провідну роль у визначенні інфраструктурних пріоритетів, що надало їм можливості інтегровувати свої стратегічні міркування щодо енергетичної сфери в ширший загальноєвропейський контекст вироблення політики; 3) експортери СПГ також можуть впливати на збільшення свої поставок методами енергетичної дипломатії. Утім, США та Росія мають різні стратегії просування свого експорту СПГ на європейські ринки. Енергетична дипломатія США концентрувалась на міждержавних зустрічах найвищого рівня. Натомість російська стратегія базувалась на корпоративних контактах без формального залучення інструментів державної дипломатії. Попри те, тісний формальний та неформальний контроль кремлівських політичних еліт за всіма активними у сфері СПГ компаніями зберігається.