Особливості формування регіональної ідентичності: кейс Італії

Abstract

Кожна конкретна країна характеризується своїми особливостями політики формування загальнонаціональної ідентичності на основі регіональних ідентичностей. У статті визначено специфіку процесу формування регіональної ідентичності в Італії як країні із прикладами деволюції у системі зав’язків Центр–Регіони, наявністю політичних криз та конфліктів. Дослідження враховує контекст як історичної спадщини, так і сучасних глобалізаційних процесів, які, безсумнівно, грають важливу роль у конструюванні моделі регіональної ідентичності будь-якої держави. Зазначено, що в Італії, незважаючи на досить велику кількість різних сепаратистських рухів і їх активну діяльність, жодному з них не вдалося досягти поставлених цілей і обійти італійську Конституцію. При цьому потрібно зазначити, що положення національних і мовних меншин у країні не можна назвати критичним, позаяк вони представляють свої інтереси в Парламенті (і в Сенаті, і в Палаті депутатів). Наполегливість у діях сепаратистських рухів пов’язана з їх глибоким історичним корінням. Можливим каталізатором рухів може стати проблема напливу біженців з країн Близького Сходу. Величезний наплив мігрантів призведе до погіршення соціальноекономічної обстановки в країні, внаслідок чого збільшиться число прихильників різних сепаратистських рухів. У якийсь момент центральна влада може не втримати ситуацію під контролем, і не буде гарантії того, що Італія тривалий час зможе проіснувати як єдина держава. Але в Італії спроби окремих регіонів змінити відносини з центром пов’язані в основному з економічними міркуваннями, тому простого перерозподілу повноважень на їх користь буде цілком досить для того, щоб зберегти єдність країни, нехай і на інших, федеративних засадах. Зазначено, що позитивним аспектом для ЄС може вважатися те, що італійські популісти-євроскептики не ставлять на порядок денний питання про вихід Італії з ЄС за прикладом британців. Each country is characterized by its own characteristics of the policy of forming a national identity based on regional identities. The article identifies the specifics of the process of forming a regional identity in Italy, as a country with examples of devolution in the system of ties of the Center–Regions, the presence of political crises and conflicts. The study takes into account the context of both the historical heritage and modern globalization processes, which undoubtedly play an important role in constructing a model of regional identity of any state. It is noted that in Italy, despite a fairly large number of different separatist movements and their active work, none of them managed to achieve their goals and circumvent the Italian Constitution. It should be noted that the situation of national and linguistic minorities in the country cannot be called critical, as they represent their interests in Parliament (both in the Senate and in the Chamber of Deputies). Persistence in the actions of separatist movements is associated with their deep historical roots. A possible catalyst for movement could be the problem of the influx of refugees from the Middle East. The huge influx of migrants will worsen the socio-economic situation in the country, which will increase the number of supporters of various separatist movements. At some point, the central government may not keep the situation under control, and there will be no guarantee that Italy will be able to exist as a single state for a long time. However, in Italy, attempts by individual regions to change relations with the centre are mainly related to economic considerations, so a simple redistribution of powers in their favour will be enough to preserve the unity of the country, albeit on a different, federal basis. It is noted that a positive aspect for the EU can be considered the fact that Italian populist Eurosceptics do not put on the agenda the issue of Italy’s withdrawal from the EU following the example of the British.