Ідіостиль Леся Подерв’янського: використання суржику (на матеріалі п’єси «Казка про рєпку, або хулі не ясно?»)

Abstract

У статті розглянуто суржикове мовлення як засіб характеристики персонажів у п’єсі Леся Подерв’янського «Казка про рєпку, або Хулі не ясно?». Схарактеризовано поняття суржику з опертям на праці сучасних українських лінгвістів та обґрунтовано виокремлення поняття ідіостилю як визначального принципу аналізу художнього тексту. Представлено поділ суржику на «сильний» і «слабкий», і на «український» і «російський» з кореляцією обох типологій. З’ясовано роль суржику в художньому мовленні драматичних творів Леся Подерв’янського. Розглянуто протиставлення кодифікованого мовлення і некодифікованого як реалізації національної мови в художньому постмоддерністському тексті. The article considers surzhiks speech as a means of characterization in Les Podervyanskiyʼs play «The Tale of the Turnip, or Huli Is Not Clear?». The concept of surzhik with reliance on the work of modern Ukrainian linguists is characterized and the separation of the concept of idiostyle as a determining principle of analysis of the literary text is substantiated. The division of surzhik into «strong» and «easy», and into «Ukrainian» and «Russian» with the correlation of both typologies is presented. The role of surzhik in the literary speech of Les Podervyanskiy’s dramatic works has been clarified. The opposition of codified speech and uncodified speech as the realization of the national language in the literary postmodernist text is considered.