Концепція мережевого суспільства як структурно-функціоналістська основа теорії електронної демократії

Abstract

Розв’язання завдання щодо розвитку електронної демократії в Україні актуалізує необхідність дослідження цього феномену в широкому соціально-політичному контексті. Стаття має на меті розкрити функціональні й структурні особливості електронної демократії на основі аналізу концепції мережевого суспільства. Досягнення мети передбачає послідовне використання таких наукових методів, як контент-аналіз і порівняльний аналіз, а також застосування системного й структурно-функціонального підходів. Ця методологія дозволяє автору сформулювати закономірності, визначити особливості й розкрити структуру електронної демократії. Автор констатує, що електронна демократія є формою демократичної політичної системи, яка визначає новий тип соціальної організації, котрий характеризується як мережеве суспільство. Не змінюючи сутності демократичних процесів, онлайн-комунікація, яка виступає системоутворювальним фактором мережевого суспільства, детермінує закономірності розвитку й функціонування електронної демократії. Перша закономірність – співіснування таких тенденцій, як індивідуалізація та розширення мережевих зв’язків. Друга закономірність виявляється у взаємодії між тенденціями глобалізації та локалізації, що породжує новий процес, який називається «глобалізація». Третя закономірність – це діалектичне поєднання двох процесів: з одного боку, мережеве суспільство стає відкритішим, та отже, демократичнішим, але з іншого боку, – суспільство стає більш неоднорідним. Ці закономірності також впливають на формування структури електронної демократії як мультимережі політичної комунікації в Інтернеті. Означена структура має три рівні: мікро-, мезо- й макромережі. У процесі циркуляції потоків повідомлень ці мережі послідовно виконують ряд взаємопов’язаних функцій демократичної політичної системи. Solving the problem of developing e-democracy in Ukraine highlights the need to study this phenomenon in a broad socio-political context. The article aims to reveal the e-democracy functional and structural features based on the network society concept analysis. Achieving this goal presupposes the consistent use of such scientific methods as content and comparative analysis, systemic and structural-functional approaches. This methodology allows the author to formulate patterns, determine the features, and reveal the structure of electronic democracy. The author states that e-democracy is a form of a democratic political system, which marks the new type of social organization, and is characterized as a network society. Without changing the essence of democratic processes, online communication, which is a system-forming factor of the network society, determines the patterns of e-democracy development and functioning. The first pattern is the coexistence of such trends as individualization and expansion of network connections. The second pattern is manifested in the interaction between the trends of globalization and localization, which gives rise to a new process called “glocalization”. The third pattern is a dialectical combination of two processes. On the one hand, the network society is becoming more open and therefore more democratic. But on the other hand, society is becoming more heterogeneous. These patterns also affect the formation of the structure of e-democracy as a multi-network of political online communication. This structure has three levels: micro-, meso- , and macro-networks. In the process of circulating message flows, these networks consistently perform a number of interrelated functions of a democratic political system.