«Турбота про себе» як соціокультурний конструкт

Abstract

Дослідження ілюструє, що «турботу про себе» можна визначити як набір різноманітних соціокультурних практик, осмислене і дисципліноване застосування яких має сприяти духовному зростанню, фізичному і ментальному вдосконаленню, саморозумінню і конструюванню себе суб'єктом, котрий прагне до саморозвитку і повноцінного життя в умовах складного та суперечливого соціального простору сучасності. При цьому досліджуваний соціокультурний конструкт демонструє полісемантичність та розмаїття можливих інтерпретацій. З'ясовано, що у сучасних дослідженнях теорії і практики «турботи про себе» велику роль грає філософська позиція енактивізму, що репрезентує свідомість суб'єкта як синтетичний процес формування картини реальності через взаємодію між мозком, тілом та зовнішнім середовищем. Ключовим поняттям енактивізму є досвід. Не менш важливою когнітивною практикою, яку можна вважати ефективною для пізнання проблематики «турботи про себе», є конструктивізм. Він являє собою цілий комплекс гносеологічних підходів, серед яких найбільш вживаним є епістемологічний конструктивізм. У процесі вивчення ґенези конструкту «турбота про себе» доведено, що даний конструкт по-справжньому актуалізувався саме в суспільному просторі, на перетині пошуків сенсу буття кожним окремим індивідом та необхідності вирішення різноманітних життєвих завдань поточного характеру. На даний час вже склався цілий набір традицій тлумачення «турботи про себе», які, однак, змінюються по мірі соціокультурного й технологічного трансформування світу. Людині доводиться постійно переоцінювати свій навколишній світ та ідентифікувати свою особу в даному світі, відмежовуючи своє буття від існування інших індивідів, та наділяючи власне буття специфічними смислами. Цей процес супроводжується перманентним конструюванням себе. В дисертації отримали місце деякі уточнення попередніх прочитань античного принципу ἐπιμέλεια ἑαυτοῦ. Зокрема, «турбота про себе» в діалозі Платона «Алківіад І» набуває не тільки морально-етичного, когнітивного і педагогічного відтінків, а й психологічного та суспільно-політичного сенсу: той хто здатен подбати про себе, зможе піклуватися й про інших. Усвідомлення свого незнання, супроводжуване наміром стати на шлях пізнання, виконання старанної й наполегливої роботи над собою, повертання на шлях саморозвитку, постають свого роду порятунком, що стає можливим та реалізується у регулярних практиках «турботи про себе». Серед найбільш важливих фуколдіанських закликів вважаємо той, що може бути висловлений наступним чином: «турбота про себе» є по суті турботою про визначення і випробування власних меж, збереження й розширення, випробовування кордонів суб'єктом. Герменевтика суб'єкта почасти розкривається у «культурі себе». Еpimeleia heautou постає перед сучасною людиною як прадавня традиція запитування і практикування себе, найбільш загальна форма духовності, котра поклала початок філософському самоосмисленню. Ідея «турботи про себе» розкривається в філософії М.Фуко як особлива стратегія і технологія досягнення суб'єктності. У розумінні П.Слотердайка «турботу про себе» можна тлумачити і як боротьбу з власною лінню, як систематичну вправу із подолання деструктивних звичок, як запобігання «амеханії» (безпорадності, непристосованості до життя). Висловлювання «стати собою» або «знайти себе», за Слотердайком, необхідно тлумачити як вимогу до самореалізації у процесі руху по життєвому шляху. А «турбота про себе» в такому контексті означатиме прагнення людини перерости себе, випробувати власні кордони, перемістити себе на новий рівень свого розвитку. Тут «турбота» майже ототожнюється із амбітністю, що кардинально відрізняє сенс досліджуваного конструкту від тих смислів, які закладалися в античній традиції. Натомість П.Адо зводить «турботу про себе» до аскези і постійних духовних вправ упродовж життя. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що конструкт «турбота про себе» має конституююче значення, адже практика «турботи» відіграє фундаментальну роль у створенні передумов благополуччя сучасного соціуму. Креативний потенціал конструкту «турбота про себе» може мати найрізноманітніші прояви у соціокультурному просторі сучасного суспільства. Однак ми зосередили тут центральну увагу на тому, що в сучасному світі практика «турботи про себе» є невіддільною від практики безперервної освіти й самоосвіти протягом життя людини. В сучасному українському суспільстві конструкт «турбота про себе» розкладається на два вектори уваги, один з яких має бути спрямований на створення більш комфортабельних умов життя людини, інший - на зміни в культурі ставлення людини до самої себе, на формування особистісних якостей і характеристик, що сприяють кращій пристосовності до навколишньої дійсності, її позитивному перетворенню, та всебічному розвиткові українського соціуму. The study shows that the "Care of thyself" construct can be defined as a set of various meaningful and disciplined socio-cultural practices, which should promote spiritual growth, physical and mental improvement, self-understanding and self-construction by a subject striving for self-cognition and self-development, and building his life harmoniously in a complex and contradictory social space. At the same time, the studied socio-cultural construct demonstrates polysemanticity and a variety of possible interpretations. It was found that in modern studies of the theory and practice of the "Care of thyself" (also the "self-care") a great role is played by the philosophical position of enactivism, which represents the subject's consciousness as a synthetic process of forming a picture of reality through interaction between brain, body and environment. The key notion of enactivism is an experience. No less important cognitive practice, which can be considered effective for understanding the issue of "self-care", is constructivism. It is a set of epistemological approaches, among which the most common is epistemological constructivism. In the process of studying the genesis of the construct "self-care" it was proved that this construct has been fully actualized in the public space, at the intersection of the search for meaning of life by each individual, and the need to solve various life problems of the present moment. For today, there is a whole set of traditions of the "Care of thyself" interpretation, which, however, evolve within the socio-cultural and technological transformation of our world. Each human has to make reassessment the world around him constantly, and to identify his person in this changing world, distinguishing his being from the existence of other individuals, and endowing his own being with specific meanings. This process is accompanied by permanent self construction. The dissertation contains some clarifications of previous readings of the ancient principle of ἐπιμέλεια ἑαυτοῦ. In particular, the "care of thyself" in Plato's dialogue "Alcibiades I" acquires not only moral and ethical, cognitive and pedagogical nuances, but also psychological and socio-political meaning: the one who is able to take care of himself, will be able to take care of others. Awareness of one's ignorance, accompanied by the intention to step on the path of cognition, diligent and persistent work on oneself, turning to self-development, finally should appear as a kind of salvation that becomes possible and is realized in regular practices of "self-care". In Foucault's philosophy, the idea of "self-care" is revealed as a special strategy and technology for achieving subjectivity. The hermeneutics of the subject is partly unfolded in the "culture of the self." Epimeleia heautou appears to modern man as an ancient tradition of questioning and practicing thyself. In Sloterdijk's understanding, "care of thyself" can be interpreted as a struggle with one's own laziness, as a systematic exercise in overcoming destructive habits, as a prevention of "amechania" (helplessness, maladaptation to life). Simultaneously, Hadot's concept of the "self care" is interpreted in terms of asceticism and constant spiritual exercises throughout life. The study provided in the dissertation gives grounds to assert that the "Care of thyself" construct has a constitutive meaning, and the practice of "care" itself plays a fundamental role in creating the preconditions for the well-being of modern society. The creative potential of the "self-care" construct has a variety of manifestations in the socio-cultural space of contemporary society. However, we have focused here on the fact that in today's world the practice of "self-care" is inseparable from the practice of continuing education and self-education throughout a person's life. In modern Ukrainian society, the construct of "self-care" is divided into two vectors of attention. One of those should be aimed at creating more comfortable living conditions, the other - to change the culture of person's attitude to thyself, and the formation of personal qualities and characteristics that will contribute to better adaptation to the surrounding reality, its positive transformation, and the comprehensive development of Ukraine's social-cultural space.