Цифрові комунікації та тренди в Україні: напрацювання, виклики та можливості

Abstract

Цифрова дипломатія – відносно новітнє поняття, яке ґрунтується на веденні зовнішньополітичної діяльності з використання новітніх технологій на просторах Всесвітньої мережі Інтернет. Вплив комунікаційних процесів на міжнародній арені та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, котрі призвели до необхідності використання оновлених засобів ведення зовнішньої політики, є обґрунтованими. Дані процеси в абсолютній більшості випадків так чи інакше торкаються України, що робить дослідження актуальним. Через орієнтацію на стратегічну мету її зовнішньої політики – європейську та євроатлантичну інтеграцію – передусім набуває значення інформаційна підтримка зовнішньополітичної діяльності, зокрема дипломатичної. Акцентується на початку процесу трансформації класичної дипломатичної галузі в Україні. Відзначено, що ключовим етапом на шляху залучення цифрових іноземних практик до української дипломатичної галузі, зокрема, стали прояви російської агресії у 2013–2014 роках. Розглянуто ключові законодавчі акти та нововведення, які було прийнято для реформування усталеного засобу зовнішньополітичної діяльності. Зауважено, що ведення електронної дипломатії недостатньо закріплене нормативноправовою базою, у зв’язку з чим унеможливлюється її успішне та повноцінне функціонування. Окреслюються й інші виклики та перешкоди для повноцінної роботи сучасного українського дипломатичного представництва, серед яких можна назвати недостатню залученість Інтернету та невисоку обізнаність політиків та урядовців із приводу використання засобів віртуальної комунікації. Доведено, що цифрова дипломатія та її засоби є ключовими елементами для побудови та просування іміджу України. Аргументовано, що найвигіднішим засобом віртуальної дипломатії для держави є соціальні мережі, зокрема популярні платформи Twitter та Facebook. Вони у свою чергу дають можливість поширювати інформацію для широкого загалу із заощадженням різного роду ресурсів. Проілюстровано загальне бачення можливих шляхів мінімізації існуючих проблем та викликів з урахуванням сучасного становища нашої держави. Digital diplomacy is a relatively new concept, which is based on conducting foreign policy activities using the latest technologies on the World Wide Web. The impact of communication processes in the international arena and the development of information and communication technologies, which have led to the need to use updated means of foreign policy are justified. These processes in the vast majority of cases in one way or another affect Ukraine, which makes the study relevant. Due to the focus on the strategic goal of its foreign policy: European and Euro-Atlantic integration, first of all, information support of foreign policy, in particular, diplomatic activities, becomes important. Emphasis is placed on the beginning of the process of transformation of the classical diplomatic branch in Ukraine. It was noted that the key stage in attracting digital foreign practices to the Ukrainian diplomatic sphere, in particular, were the manifestations of Russian aggression in 2013–2014. The key legislative acts and innovations adopted to reform the established means of foreign policy are considered. It is noted that conducting e-diplomacy is insufficiently enshrined in the legal framework. As a result, it is impossible for it to function successfully and fully. Other challenges and obstacles to the full work of the modern Ukrainian diplomatic mission are outlined, including the lack of Internet involvement and low awareness of politicians and government officials about the use of virtual communication. It has been proven that digital diplomacy and its means are key elements for building and promoting Ukraine’s image. It is argued that the most profitable means of virtual diplomacy for the state are social networks, in particular, the popular platforms Twitter and Facebook. They, in turn, provide an opportunity to disseminate information to the general public while saving various resources. The general vision of possible ways of minimizing the existing problems and challenges taking into account the current situation of our state is illustrated.