Цільові фонди як механізм фінансування постконфліктної відбудови

Abstract

The peculiarities of the reconstruction of states affected by modern armed conflicts request the search for adequate financing instruments for this activity. International donors must take into account the high risk of instability, the corruption propensity of the new governments and the low level of public confidence. To minimize the negative impact of these factors on post-conflict reconstruction, the international community has developed a programmatic approach to providing assistance, created social and trust funds. The multi-donor trust fund is free from a number of shortcomings of the programmatic approach and the social fund: emphasis on small projects, poor coordination between stakeholders. Trust funds have the ability to centralize planning, improve coordination and oversight, respond to financial accountability needs, and strive for greater government involvement in the process. The trust fund model guarantees the availability of funds over a long period of time, eliminates the need to quickly disburse them due to fears disappoint the donors. The allocated funds are in the trust until the government determines the priorities for post-conflict reconstruction and proposes appropriate projects that will be financed from foreign donors. In addition, the fund is overseen by a steering committee, which includes not only donor representatives, but also high-ranking officials of the recipient state. The fund’s finances are directed towards the fulfillment of the goals and priorities defined by the recipient government in the national development strategy, the strategy for dealing with a specific problem or the recovery plan. Ukraine should take into account three caveats when creating multi-donors trust funds for Donbass reconstruction. First, the expectation of quick results generates frustration in postconflict reconstruction and leads to a dissipation of funds. Secondly, it is necessary to develop cooperation with representative authorities, in particular with parliament. Third, an integrated approach should be applied: broad consultation and involvement of all stakeholders. Особливості відбудови держав, що постраждали від сучасних збройних конфліктів, зумовило необхідність пошуку адекватних інструментів фінансування цієї діяльності. Міжнародні донори повинні брати до уваги високий ризик нестабільності, схильність новостворених урядів до корупції та низький рівень довіри населення. Для мінімізації негативних наслідків цих чинників для постконфліктної відбудови міжнародне співтовариство розробило програмний підхід у наданні допомоги, створило соціальні та цільові фонди. Цільовий фонд багатосторонніх донорів позбавлений низки недоліків програмного підходу і соціального фонду: акценту на дрібні проекти, поганій координації між усіма зацікавленими сторонами. Цільові фонди здатні централізувати планування, покращити координацію та нагляд, відповідають потребам фінансової підзвітності та прагненню до ширшого залучення органів державної влади до процесу. Модель цільового фонду гарантує доступність коштів протягом тривалого періоду часу, що знімає необхідність їх швидкого освоювання через побоювання не виправдати очікувань донорів. Виділені кошти перебувають у довірчому управлінні до тих пір, поки уряд не визначиться зі своїми пріоритетами в постконфліктній відбудові і не розробить відповідні проекти, які будуть фінансуватися за рахунок коштів іноземних донорів. До того ж нагляд за діяльністю фонду здійснює керівний комітет, до складу якого входять не лише представники донорів, але також і високопоставлені чиновники держави-отримувача. Фінанси фонду спрямовуються на виконання цілей і пріоритетів, визначених урядом- отримувачем у національній стратегії розвитку, стратегії боротьби з конкретною проблемою або плані відбудови постраждалих територій. Україні в разі створення цільових фондів для відбудови Донбасу слід ураховувати три застереження. По-перше, слід уникати очікування швидких результатів, що породжують розчарування в постконфліктній відбудові й призводять до розпорошення фінансових коштів. По-друге, слід розвивати співробітництво з представницькими органами влади, зокрема з парламентом. По-третє, слід застосовувати комплексний підхід: проводити широкі консультації та залучати всі зацікавлені сторони.