Інституціональна еволюція державної молодіжної політики в Україні

Abstract

Youth policy as one of the trends of modern public policy of Ukraine started its formation in political party narratives, evolving in the direction to political and legal institutionalization. Key markers of such evolution have been defined, and these are: the formation of youth legislation – first aimed at inclusion of youth into agenda of state political course, then at formal involvement into the cooperation with local and state forms of government; gradual transition from perceiving youth as an object of appropriate political course to identifying youth as a subject of this policy; development of purposeful programs of youth policy with a wide range of priorities – from formation of civic standpoint to financial support of youth needs and initiatives and ensuring international youth collaboration. The main difference in the content of the youth policy in Ukraine and the states of established democracy lies in the key principle – the activation of target audience against the creation of conditions for implementation of their ideas and aspirations. The methodological basis of the study is historical and retrospective analysis which allowed to define evolutionary markers of transformation of the state youth policy. With the help of system method it has been found out that youth vector remains dispersed in mixed directions of the state activities. A set of tools of the functional method has defined roles and mission of the youth policy. Comparative method was applied for confrontation of the principles of national and foreign approaches to institutional ensuring of the implementation of youth policy. The tasks of further evolution of the youth policy of Ukraine have been defined, and these are the creation of mechanisms of participation of the youth in the formation of its programs, the organization of structures for consolidation of youth participational potential, the support of the course for professionalization of the youth, in particular, through the operation of centers of informal education, promotion of the emergence of youth clusters in economic, culture, education spheres at local level. Молодіжна політика як одна зі складових частин сучасної державної політики України почала формуватися в партійних наративах, еволюціонуючи в напрямі політико-правової інституціоналізації. Ключовими маркерами цієї еволюції визначено: формування молодіжного законодавства – спочатку спрямованого на включення молоді до порядку денного політичного курсу держави, згодом на формальне залучення до співпраці з органами влади та місцевого самоврядування; поступовий перехід від сприйняття молоді як об’єкта відповідного напряму політики до ототожнення її із суб’єктом цієї політики; розробка цільових програм молодіжної політики з широким спектром пріоритетів – від формування громадянської позиції до фінансової підтримки молодіжних ініціатив та потреб і забезпечення міжнародного молодіжного співробітництва. Головна відмінність у змісті молодіжної політики України та держав сталої демократії полягає в ключовому принципі – активізація цільової аудиторії проти створення умов для реалізації її прагнень та ідей. Методологічну базу дослідження становить, зокрема, історично-ретроспективний аналіз, який дав змогу визначити еволюційні маркери трансформації державної молодіжної політики. За допомогою системного методу з’ясовано, що молодіжний вектор залишається розпорошеним у змішаних напрямах урядової діяльності. Інструментарій функціонального методу визначив ролі і призначення молодіжної політики. Компаративний підхід застосовано для зіставлення принципів вітчизняного та зарубіжних підходів до інституціонального забезпечення реалізації молодіжної політики. Завданнями подальшої еволюції молодіжної політики України визначено створення механізмів участі молоді у формуванні її програм, організацію структур для консолідації молодіжного партисипаторного потенціалу, підтримку курсу на професіоналізацію молоді, зокрема, через функціонування осередків неформальної освіти, заохочення появи молодіжних кластерів у сферах економіки, культури, освіти на місцевому рівні.