Гендерний прорив у секторі оборони та безпеки України: міжнародні зобов’язання та національне законодавство

Abstract

The article analyzes the basic principles and ways of forming the gender policy of the North Atlantic Alliance and outlines the directions of reform and the result of integration of the Armed Forces of Ukraine in accordance with NATO requirements to adhere to the principle of gender equality in the army. In modern Ukraine, the Armed Forces have remained traditionally one of the most conservative on the issue of women’s stay in military service for a long time. Women’s participation in military actions for a long time caused a lot of controversy. However, real battles in the East of Ukraine forced to take more carefully the issue of integration of women into the army. Capacity building reforms and initiatives implemented by the government, civil society, NGOs and the international community have increased conceptual understanding of gender in the security and defense sector in recent years. Today, gender issues are discussed more openly than just a few years ago. Nevertheless, Ukraine’s Soviet past still affects gender relations and how women are perceived in this sector. Understanding gender equality and issues related to gender problems among the personnel of the Armed Forces of Ukraine and, in fact, other security agencies remains at best limited. Ukrainian society as a whole is dominated by traditional and patriarchal gender norms, and the security and defense sector is no exception. As a result of traditional gender norms and stereotypes, the security and defence sector is seen mainly as a male sector. While men are at risk of being injured or killed in the OOC area or during international peacekeeping operations, most respondents believe that women as mothers need to be protected from such danger. Modern Ukrainian society puts forward a set of professional and moral and ethical requirements for individual servicemen, as well as for the system of military-professional training in general. In this regard, it is necessary to prepare a qualitatively new management staff for servicemen of all levels. Some training is needed for the implementation of military reforms in the context of democratization and optimization of the Ukrainian army, taking into account both the best national and world-leading experience. У статті проаналізовано основні засади і шляхи формування гендерної політики Північноатлантичного альянсу та окреслено напрями реформування і результат інтеграції Збройних сил України відповідно до вимог НАТО стосовно дотримання принципу гендерної рівності у війську. У сучасній Україні Збройні сили доволі тривалий час залишалися традиційно одними з найконсервативніших щодо питання перебування жінок на військовій службі. Участь жінок у військових діях тривалий час викликала чимало суперечок. Однак реальні бої на сході України змусили ретельніше поставитися до питання інтеграції жінок до війська. Реформи та ініціативи з нарощування потенціалу, що впроваджувалися урядом, громадянським суспільством, неурядовими організаціями та міжнародним співтовариством, в останні роки посилили концептуальне розуміння гендеру в секторі безпеки та оборони. Нині гендерні питання обговорюються більш відкрито, ніж кілька років тому. Тим не менш радянське минуле України все ще впливає на гендерні відносини та те, як жінок сприймають у цьому секторі. Розуміння гендерної рівності та питань, пов’язаних із гендерними проблемами, серед персоналу Збройних сил України та й, власне, інших силових структур залишається у кращому разі обмеженим. В українському суспільстві загалом переважають традиційні та патріархальні гендерні норми, і сектор безпеки та оборони не є винятком. Внаслідок традиційних гендерних норм та стереотипів, сектор безпеки та оборони розглядається переважно як чоловічий сектор. У той час як чоловіки ризикують отримати поранення або загинути в зоні проведення ООС чи під час міжнародних миротворчих операцій, більшість респондентів вважають, що жінок, як матерів, потрібно захищати від такої небезпеки. Сучасне українське суспільство висуває набір професійних і морально-етичних вимог як для окремих військовослужбовців, так і для системи військово- професійної підготовки загалом. У зв’язку з цим необхідно підготувати якісно новий управлінський персонал для військовослужбовців усіх рівнів. Необхідна певна підготовка для реалізації військових реформ у контексті демократизації та оптимізації української армії з урахуванням як кращого національного, так і провідного світового досвіду.