Political modernization theory: criticisms of democratic transition theorists

Abstract

Зв’язок між теорією модернізації та демократією бере початок від статті Ліпсета «Деякі соціальні реквізити демократії: економічний розвиток та політичний розвиток» у 1959 році. Ліпсет висунув гіпотезу, що в міру економічного розвитку суспільств їх громадяни більше не терплять репресивних політичних режимів. Зростання ВВП на душу населення, стверджував він, зумовлює перехід до демократії. Теорія модернізації вважає, що економічна сфера пов’язана з державною політикою як одне з найважливіших її застосувань. Теорія передбачає, що країни третього світу є бідними і традиційними, а західні – багатими і сучасними. І це визначає чіткий курс розвитку для тих бідних країн третього світу, заснований на західних цінностях, спрямований на підвищення рівня життя бідних. Це створює стан залежності від бідних країн до багатих країн. Теорія модернізації передумови демократії вимагають від країн третього світу високого рівня модернізації, урбанізації, експансії середнього класу та демократичної культури для широких верств населення, щоб отримати сучасну демократичну політичну систему. Теоретики демократичного переходу критикують цю теорію та її передумови для демократії, оскільки деяким країнам важко застосувати ці передумови. Ця стаття зосереджується на аналізі логіки модернізаційної теорії, її визначеннях, походженні та вимогах до сучасного демократичного суспільства. Вона розглядає теорію модернізації та її передумови до демократії шляхом огляду літератури про співвідношення соціально-економічного розвитку та політичної демократії. Вона також концентрується на деякій критиці цiєї теорії, висловленої вченими, які вивчали демократичний перехід. Сучасна політична наука зіткнулася з тим, що існує багато критики з боку теоретиків транзитології (між ними також арабські вчені) через труднощі застосування цих передумов традиційними суспільствами з метою переходу до сучасного суспільства та досягнення стабільної демократичної системи. The link between modernization theory and democracy originates from Lipset in his article “Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Development” in 1959. Lipset hypothesized that as societies develop economically, their citizens no longer tolerate repressive political regimes. The rise in per capita GDP, he argued, triggers a transition to democracy. Modernization theory considers that the economic field is related to public policy as one of its most important applications. The theory assumes that third world countries are poor and traditional, and the western countries are rich and modern. And it sets a clear course of development for those poor countries in the third world to follow, based on western values, aiming to increase the living standards of the poor. This creates a state of dependency on poor countries to rich countries. Modernization theory prerequisites for democracy demand the third world countries a high level of modernization, urbanization, expansion of the middle class, and democratic culture for the general public, in order to gain a modern democratic political system. Democratic transition theorists criticize this theory and its prerequisites for democracy as it is difficult for some nations to apply these prerequisites. This article focuses on analyzing the logic of modernization theory, its definitions, origins, and requirements for a modern democratic society. It views upon the modernization theory and its prerequisites for democracy by reviewing the literature on the relations between socio-economic development and political democracy. It also concentrates on some criticism of this theory made by democratic transition scientists. The contemporary political science has faced much criticisms by transit study’s theorists (Arab scientists included) due to the difficulty of applying the prerequisites of transition from traditional to modern societies to reach a stable democratic system.