Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10355
Назва: Політологічний дискурс у дослідженнях засобів масової інформації: функціональний аспект
Інші назви: Political science discourse in studying mass media: functional aspect
Автори: Русиняк, Андрій Іванович
Ключові слова: засоби масової інформації
демократія
політологія
політична комунікація
політичний процес
медіа
політичні технології
медіакратія
громадська думка
Дата публікації: 2020
Видавництво: Державний заклад «Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського»
Бібліографічний опис: Русиняк А. І. Політологічний дискурс у дослідженнях засобів масової інформації: функціональний аспект/ А. І. Русиняк // Політикус : наук. журнал. – 2020. – № 5. – С. 16–22.
Короткий огляд (реферат): In the information age, the media is an inherent participant of socio-political processes, which necessitates a comprehensive scientific study of the role of mass media in the process of political communication, the function of the media in the political sphere, definition of «fourth branch of government». The methodological basis of the paper is structural, functional, analytical, comparative methods, normative and value-related approaches. With their help it is determined that in the structure of political communication media act as a channel of transmission and carrier of information, affecting its content component quite indirectly. It has been found that directions of conceptualization of the issue are reflected in typology of theories of media functionality (authoritarian, libertarian ones, a theory of social responsibility of the media and a soviet communistic theory) and their interaction with the politics (the Polarized Pluralist, Democratic Corporatist and Liberal models). It has been established that first classification is based on the analysis of functional capacity of the media, the second one – on political-civilizational criterion and both are on the appropriateness of the media to socio-political structure they are built in. It is ascertained that there are opposing approaches to the evaluation of the impact mass media have on the society. Proponents of one approach (T. Adorno, M. Horkheimer, H. Lasswell, W. Lippmann) consider that human consciousness and behavior are dependent on the content of mass media reports. The others (B. Berelson, E. Katz, J. Klapper, P. Lazarsveld, R. Merton) emphasize on the exaggerated role of the media which transmits signals, rather than generates them. Without denying the impact of mass media resources on the course of socio-political processes, it is emphasized that there are no institutional grounds for defining the media as a «fourth branch of government». At the same time, the mass media is recognized to be an integral subject of political communication and participant of political processes with inherent functions of informing society, constructing reality, applying political technology methods. The government, in its turn, performs the functions of control, censorship, quotas, gatekeeping etc. in relation to the media.В умовах інформаційної доби засоби масової інформації є невід’ємним учасником суспільно-політичних процесів, що зумовлює потребу всебічного наукового дослідження, зокрема місця ЗМІ в політичних комунікаціях, функцій мас-медіа в політичній сфері, аргументації щодо дефініції «четвертої гілки влади», яку ототожнюють із засобами масової інформації. Методологічну базу дослідження склали структурний, функціональний, аналітичний, компаративний методи, нормативний та ціннісний підходи тощо. За їхньою допомогою визначено, що в структурі політичної комунікації ЗМІ виступають каналом передачі та носієм інформації, маючи доволі опосередкований вплив на її змістовний складник. Виявлено, що напрями концептуалізації проблематики стосуються типології функціонування ЗМІ (авторитарна, лібертаріанська, теорія соціальної відповідальності преси і радянська комуністична теорія) та їхньої взаємодії з політикою (моделі поляризованого плюралізму, демократична корпоративістська та ліберальна). З’ясовано, що перша класифікація ґрунтувалася на аналізі функціональної спроможності комунікації, друга – на політико-цивілізаційному критерії та обидві – на відповідності засобів масової інформації соціально-політичній структурі, в яку вони вбудовані. Констатовано існування протилежних підходів до бачення впливу засобів масової інформації на суспільство. Прибічники одного (Т. Адорно, М. Горкгаймер, Г. Лассуелл, У. Ліппманн) вважали, що людська свідомість і поведінка є залежними від змісту і сигналів повідомлень у ЗМІ. Інші (Б. Берельсон, Е. Кац, Дж. Клаппер, П. Лазарсфельд і Р. Мертон) наголошували на перебільшеній ролі ЗМІ, які виділяють повідомлення, а не формують їх. Не заперечуючи значний вплив можливостей мас-медіа на перебіг суспільнополітичних процесів, акцентовано відсутність інституціонального підґрунтя для визначення ЗМІ як «четвертої гілки влади». Водночас ЗМІ визнано невід’ємним суб’єктом політичних комунікацій і учасником політичних процесів із притаманними функціями інформування суспільства, конструювання реальності, реалізації прийомів політичних технологій. У свою чергу держава щодо ЗМІ виконує функції контролю, цензури, квотування, гейткіперства тощо.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/10355
Розташовується у зібраннях:2020

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Rusyniak.pdf194.26 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.