Створення українсько-турецької Стратегічної ради високого рівня й еволюція відносин між країнами

Abstract

At the official, state level, relations between Ukraine and Turkey became “strategic” after the establishment of the High-Level Strategic Council on January 25, 2011, when the countries signed a Joint Declaration on its establishment. This document, in addition to the creation of the council itself, brought the partnership to a strategic level and defined the institutional mechanism for implementing the strategic partnership. Therefore, we set the task of reviewing the modalities of relations between our country and Turkey after the establishment of the Strategic Council in order to find out whether the relations have gained depth and whether the instruments of cooperation between the countries have improved since 2011. The methodological basis of the work are such approaches to the theory of international relations and geopolitics as civilizational and systemic approaches and such general scientific methods as chronological, comparative and normative methods. After analyzing the meetings, signed contracts and international documents, chronology of events, based on this methodology, we conclude that the relationship acquired concretization and systematization only starting from the middle of Petro Poroshenko’s term (end of 2016). In addition, we note that Ukrainian-Turkish economic relations are developing in a negative light, as the overall balance of imports and exports has increased, but Ukraine’s exports to Turkey have decreased significantly, which is an extremely negative signal. After all, Turkey is one of our few neighbours with which we have a positive trade balance. Therefore, we come to the second conclusion that in economic terms, Turkey has begun to receive more than Ukraine, which will negatively affect the inflow of foreign exchange earnings to Ukraine. Third, despite the fact that Turkey provides significant military support to Ukraine (equipment, loans, joint projects of manufacturing military equipment) Ukraine does not receive support of Turkey in the political arena against the Russian Federation country-aggressor in Russia-Ukraine conflict. Therefore, the Russian Federation, despite the conflicts and rather cool relations since 2015, remains a more important partner for Turkey than Ukraine. «Стратегічності» на офіційному, державному рівні відносини між Україною та Туреччиною набули після створення Стратегічної ради високого рівня 25 січня 2011 року, коли країнами було підписано Спільну декларацію про її створення. Цим документом, окрім створення самої ради, відбулося й виведення партнерства країн на стратегічний рівень та визначено інституційний механізм реалізації стратегічного партнерства. Тож ми поставили перед собою задачу розглянути наповненість відносин між нашою країною та Туреччиною після створення Стратегічної Ради для того, аби з’ясувати, чи набули відносини глибини і чи вдосконалилися інструменти співпраці між країнами після 2011 року. Методологічною основою роботи виступають такі підходи теорії міжнародних відносин та геополітики, як цивілізаційний та системний, й такі загальнонаукові методи, як хронологічний, порівняльний, нормативно ціннісний. Здійснивши аналіз зустрічей, підписаних контрактів та міжнародних документів, хронологію подій, спираючись на зазначену методологію, доходимо висновку, що значущості, конкретизації та систематизації відносини набули тільки з середини строку перебування на посаді Петра Порошенка (кінця 2016 року). Окрім того, відмітимо, що в негативній площині розвиваються економічні українсько-турецькі відносини, адже загальний баланс «імпорт – експорт» – підвищився, проте експорт України до Туреччини значно знизився, що є вкрай негативним сигналом. Адже Туреччина є однією з небагатьох наших сусідів та й узагалі країн – торгівельних партнерів, з якими ми маємо позитивне сальдо у торгівлі. Тож доходимо й другого висновку, що в економічному плані Туреччина почала отримувати більше, ніж Україна, що негативно відіб’ється на притоку валютних надходжень до України. Також, попри той факт, що Туреччина надає Україні підтримку у військово-оборонній сфері (обладнання, кредити, спільні навчання), створюються спільні підприємства з вироблення військової техніки, Україна не отримує підтримки у вигляді жорсткої позиції Туреччини проти Російської Федерації, яка є агресором щодо України. Відтак і надалі для Туреччини Російська Федерація, попри конфлікти та достатньо прохолодні відносини, з 2015 року залишається більш важливим партнером, ніж Україна.