Особливості функціонування громадської думки в умовах пандемії

Abstract

Пандемія COVID-19 призведе до суттєвих змін у розвитку суспільно-політичних відносин. Після послаблення карантину в більшості країн відбувся сплеск захворюваності. Міністерство охорони здоров’я України звинувачує у цьому легковажність українців. Але постає проблема, чи справді це так, а також чому влада не враховувала цей чинник. Мета дослідження полягає у вивченні особливостей формування та інтерпретації громадської думки щодо пандемії та політики держави щодо її подолання як чинника впливу на цю політику. При обранні теоретичної бази дослідження ми виходили з нееклектичного поєднання неоінституціоналізму та історико-культурного підходу. Специфіка дослідження зумовила також використання таких методів, як соціологічний, порівняльний тощо. Основною джерельною базою є дані опитувань громадської думки. Але у дослідженнях на тему, пов’язану із суспільним явищем, що несе низку нових викликів, проблема інтерпретації даних стає складним завданням. Соцопитування свідчать про «серйозне» ставлення українців до проблем пандемії та карантину. Проте проаналізовані дані дають змогу висунути гіпотезу про розходження між розумінням пандемічних загроз елітою органів державної влади та більшістю пересічних громадян. Якщо перші при оцінці цих загроз керуються переважно статистикою захворюваністю, смертності, то другі демонструють розуміння ширшої палітри загроз. Їх турбують не лише здоров’я як таке, а конкретні проблеми, від стану яких залежить здоров’язбереження, зокрема вплив пандемії та карантину на рівень їх матеріального добробуту, загроза втрати роботи та, відповідно, джерела доходів, ізоляції від спілкування з іншими громадянами, проблеми розвитку системи охорони здоров’я та ціни медичних послуг тощо. При цьому критичне ставлення громадян зумовлене сучасним станом функціонування державних інститутів, зокрема інститутів економічної політики, системи охорони здоров’я тощо. Цілі інституційні комплекси, відповідальні за протидію наслідкам пандемії у різних сферах, демонструють невисоку ефективність. Це призводить до високого рівня недовіри до політики у сфері протидії та подолання пандемії. The COVID-19 pandemic will lead to significant changes in the development of socio-political relations. After the weakening of quarantine there was an outbreak of morbidity in most countries. The Ministry of Health of Ukraine has blamed Ukrainians in carelessness. But the problem is whether this is really the case, as well as why the authorities did not take this factor into account. The aim of the study is to examine the peculiarities of the formation and interpretation of public opinion about the pandemic and the state’s policy to overcome it as a factor influencing this policy. In choosing the theoretical basis of the study, we proceeded from a non-eclectic combination of neoinstitutionalism and historical-cultural approach. The specifics of the study also led to the use of such methods as sociological, comparative and so on. The main source base is the data of public opinion polls. But in research on a social phenomenon that poses a number of new challenges, the interpreting data becomes a problem. Surveys show that Ukrainians have a “serious” attitude to the problems of pandemics and quarantine. However, the analyzed data allow us to hypothesize the difference between the understanding of pandemic threats by the elite of public authorities and the majority of ordinary citizens. If the authorities in assessing these threats are guided mainly by statistics of morbidity, mortality, the ordinary citizens demonstrate an understanding of a wider range of threats. They are concerned not only with health, but with specific problems, which affect on health, including the impact of pandemic and quarantine on their material well-being, the threat of job loss and, consequently, sources of income, isolation from communication with other citizens, problems of health care system development and prices of medical services, etc. At the same time, the critical attitude of citizens is due to the current state of functioning of state institutions, including institutions of economic policy, health care system, etc. The entire institutional complexes responsible for counteracting the consequences of the pandemic in various spheres show low efficiency. This lead to a high level of distrust towards policy in the field of counteracting and overcoming the pandemic.