Соціально-філософський аналіз історичного наративу сучасного суспільства

Abstract

Дослідження демонструє, що формування суспільної свідомості неможливе без аналізу нагального в часі й просторі наративу. Нерідко поняття «наратив» вживають на позначення різноманітних історій, оповідних текстів, розповідей. Але така синонімія не є актуальною не тільки сьогодні, а й не була коректною навіть за тих часів, коли використання зазначеного поняття обмежувалося винятково теорією літератури та лінгвістики. У дослідженні розкривається положення, що наратив являє собою універсальну характеристику кожної культури, що акумулює та транслює власні системи смислів і досвід у цілому за допомогою оповідей у вигляді міфів, легенд, казок, епосу, драм і трагедій, історій, розповідей, жартів, анекдотів, романів, комерційної реклами тощо. The study reveals that the narrative is a universal characteristic of each culture, which accumulates and translates its own systems of meanings and experiences in general through stories in the form of myths, legends, fairy tales, epics, dramas and tragedies, stories, jokes, anecdotes, novels, commercials, etc. It should be emphasized that, on the one hand, the ability to be a bearer of culture is inseparable from knowing the key meanings of its stories; on the other hand, the degree of socialization of an individual is also related to the level of his language competence, the decisive factor of which is the ability to tell and retell stories. Thus, without narrative, social interaction, creation and transmission of different types of knowledge, as well as the formation of personality are not possible. Therefore, constantly, at every stage of development of any society, there is a need for its detailed study and analysis.