Селфи как социальный диагноз

Abstract

В статье анализируются различные причины, обуславливающие массовое увлечение селфи. Подчеркивается, что желание оставить свой образ для потомков существовало всегда. Однако, именно с получением возможностей для «самозапечатления» неограниченного большими затратами, временными параметрами и жесткими социальными регламентами впервые любой человек даже невысокого достатка оказался способен оставить свое изображение для истории в ракурсе, контексте, виде, кажущимся наиболее удобным и значимым – т.е. проявить творчество посредством самокомпозиции, а через нее, соответственно, осуществить самопрезентацию для окружающего мира. Обосновывается значимость учета теории базовых потребностей личности А. Маслоу при поиске объяснений массовизации селфи. Отдельное внимание уделяется экономической подоплеке распространению моды на селфи, которая поддерживается производителями смартфонов, планшетов, всевозможных платформ и профилей социальных сетей. Отмечается выгодность использования популяризации осуществления селфи для более эффективного выполнения функции социального контроля. У статті аналізуються різні причини, що обумовлюють масове захоплення селфі. Підкреслюється, що бажання залишити свій образ для нащадків існувало завжди. Проте, саме з отриманням можливостей для «самозафіксування» необмеженого великими витратами, тимчасовими параметрами і жорсткими соціальними регламентами вперше будь-яка людина навіть невисокого достатку отримала можливість залишити своє зображення в історії у ракурсі, контексті, вигляді, таким, що здається найбільш зручним і значущим, тобто проявити творчість за допомогою самокомпозиції, а через неї, відповідно, здійснити самопрезентацію для навколишнього світу. Обґрунтовується значимість теорії базових потреб особистості А. Маслоу при пошуку пояснень масовізації селфі. Окрема увага приділяється економічному підґрунтю поширення моди на селфі, яка підтримується виробниками смартфонів, планшетів, всіляких платформ та профілів соціальних мереж. Відзначається вигідність використання популяризації здійснення селфі для більш ефективного виконання функції соціального контролю. The article analyzes the various factors responsible for the massive popularity of selfie. It is noted that wide spread of a social phenomenon in present conditions is determined by: a) its response to the echo and some important social and psychological needs of the person; b) technological component of providing and predetermining availability of products and services for the many; c) financial and other kinds of support from the powerful economic interests that exhibit broad niche to make profit as a result of the introduction and promotion of innovation; d) open or tacit promotion by structures providing security systems of government and multinationals who understand the relative profitability, or "harmlessness" of product, possibility of its use for various purposes. The set of components of the data contributes to the scale of phenomenon, its subsequent public resonating and, as a consequence, attempts to analyze it on ordinary and scientific levels. All of the above components are present and cause passion of selfie in significant number of people. It is emphasized that the desire to leave his image for posterity has always existed. However, it is due to the given opportunity for "self-picturing", which is not limited by high price, time complexity and stringent social regulations, for example, religious taboos, for the first time anyone, even people with low income, is able to leave his image for the history from the perspective, context, form, which seem the most convenient and meaningful - i.e. be creative by self-composition, and through it, accordingly, to carry out self-presentation to the outside world. It is understandable that sharing selfie in the Internet, "self-photographers" implicitly assume a "world" reputation, even if the images are shared in the local social groups.