Уроки и парадоксы первой глобализации

Abstract

У XIX столітті модель глобалізації була апробована на практиці, що стало можливим в силу як технологічних (розвиток засобів зв’язку та комунікації), так і політичних (колоніальна політика великих європейських держав) факторів. Цей досвід був осмислений як метрополіями, так і колоніями. Останні, отримавши після Другої світової війни незалежність, вважали за краще відмовитися від вільного ринку на користь протекціонізму з огляду на те, що для економічно слабких країн вільний ринок невигідний, а їхня власна економіка – неконкурентоспроможна. Але протекціонізм міг би бути гарною ідеєю лише в разі технологічної стабільності: коли нові технології з’являються рідко, час можна принести в жертву економічній стабільності. Однак в умовах, коли технології розвиваються швидко, протекціонізм сприяє застою національної економіки та ще більшому відставанню від лідерів. Тому країни «третього світу» змушені включатися в сучасну глобалізацію, щоб не відстати остаточно. Метою статті є встановлення факторів, які сприяли розгортанню глобалізаційних процесів у XIX столітті, виявлення її теоретичних передумов і опис ходу першої глобалізації, а також ідентифікація уроків, які зробили з неї лідери країн «третього світу» у ХХ столітті. Отже, у XIX столітті модель глобалізації та вільного ринку була апробована на практиці завдяки технологічним (зокрема, розвиток засобів зв’язку та комунікації) та політичним (зокрема, колоніальна політика великих європейських держав) факторам. Отриманий досвід був осмислений і метрополіями, і колоніями, які після отримання незалежності після Другої світової війни вважали за доцільне відмовитися від вільного ринку на користь протекціонізму, оскільки були переконані, що для економічно слабких країн вільний ринок є невигідним, а їх власна економіка – неконкурентоспроможною. In the 19th century, the globalization model was tested in practice, which became possible due to both technological (development of means of communication) and political (colonial policy of the great European states) factors. This experience was comprehended by both the mother countries and the colonies. The latter, having gained independence after the Second World War, preferred to abandon the free market in favor of protectionism because the economically weak countries have no free market and their own economy is uncompetitive. But protectionism could be a good idea only in the case of technological stability: when new technologies rarely appear, time can be sacrificed for economic stability. However, in a situation where technology is developing rapidly, protectionism contributes to the stagnation of the national economy and even greater lag behind the leaders. Therefore, the countries of the "third world" are forced to join in modern globalization in order not to lag behind completely. The purpose of the article is to identify the factors that contributed to the deployment of globalization processes in the nineteenth century, to identify its theoretical prerequisites and describe the course of the first globalization, as well as to identify lessons learned from it by the leaders of "third world" countries in the twentieth century. In the nineteenth century, the model of globalization and the free market was tested in practice, which was made possible by both technological (development of communication and communication) and political (colonial policies of the great European powers) factors. The experience gained was comprehended by both metropolitan and colonies. The latter, having gained independence after World War II, preferred to abandon the free market in favor of protectionism, given that the free market is not profitable for economically weak countries and their own economy is uncompetitive.