Танець як система: спроба семіотичного аналізу

Abstract

У статті здійснено семіотичний аналіз хореографічного мистецтва, виявлено специфіку знаків та символів як основних компонентів танцювальної мови, звернено увагу на специфічну відмінність знаків у мистецтві та символізм — як вищий прояв образного танцювального мистецтва. Танець розглянутий як хранитель тієї культурно значущої інформації, яка сягає своїм корінням у глибину століть і в наступні епохи виступає як символи. Зроблено висновок, що для розгляду танцювального мистецтва як знакової системи потрібно, насамперед, досліджувати особливості його участі в процесі семіозису — процесу, в якому щось функціонує як знак. Це дасть можливість відкрити об’єктивні інформаційні комунікативні властивості рухів танцю і виявити в них якості специфічної мови.The article semiotic analysis choreography revealed the specific characters and symbols as a basic component of dance language, drawn attention to the specific distinction marks in art and symbolism as the highest expression of imaginative dance, dance is considered as the guardian of culturally significant information to its roots in ancient times, and in subsequent periods serving as symbols. It was concluded that to consider dance as a sign system is necessary, first, to explore the features of its participation in semiosis — the process in which something functions as a sign. This will open objective information communication properties dance movements and identify them as specific language.