Парламентські вибори у країнах Європейського Союзу у 2018 році: характеристика електоральних результатів та конфігурацій партійного ландшафту

Abstract

Проаналізовано парламентські вибори в шести країнах Європейського Союзу, які відбулися у 2018 році: в Італії (4 березня), Угорщині (8 квітня), Словенії (3 червня), Швеції (9 вересня), Латвії (6 жовтня) та Люксембурзі (14 жовтня). Показано вплив виборів до вищих представницьких органів влади на акторний склад та конфігурацію партійних систем. Зазначено, що за результатами виборів до італійського парламенту перемогу здобула правоцентристська коаліція (37,03% голосів виборців). Правоцентристська популістська партія «Рух п’яти зірок» посіла друге місце з результатом 32,68%. В Угорській Республіці четвертий раз перемогу здобула панівна політична партія «Фідес» у блоці із Християнсько-демократичною народною партією, отримавши 67% депутатських мандатів у Державних зборах Угорщини й одноосібно сформувавши уряд. Охарактеризовано вибори до шведського риксдагу. Підкреслено, що результати виборів підтвердили загальноєвропейську тенденцію посилення праворадикальних популістських сил: партія «Шведські демократи» здобула 17,6% голосів виборців (62 депутатські мандати із 349). Досліджено особливості виборів до латвійського сейму (100 депутатів). Зазначено, що за результатами виборів відбулася зміна політичного ландшафту країни, оскільки перемогу на виборах здобули політичні сили, які мають нетривалу політичну історію, або взагалі є «новими партіями»: популістська партія «Кому належить держава» (2 результат) та об’єднання партій «Розвитку / Так» (четвертий результат). Акцентовано, що вибори до Національних зборів Словенії також підтвердили тенденцію високих результатів у популістських партій: другий результат здобула популістська партія «Список Мар’яна Шареца». Підкреслено, що головною причиною успіху популістських політичних сил за результатами парламентських виборів 2018 року у країнах Європейського Союзу (Італія, Латвія, Словенія, Швеція) є низький рівень довіри до «старої» політичної еліти в умовах високого запиту на її оновлення. Зроблено висновок, що результати парламентських виборів у країнах Європейського Союзу впродовж 2018 року свідчать про еволюцію їхнього партійно-політичного ландшафту в бік інституціалізації антисистемної політики, носіями якої є зазвичай популістські партії. The paper analyses the parliamentary elections in six European Union countries held in 2018: Italy (March 4), Hungary (April 8), Slovenia (June 3), Sweden (September 9), Latvia (October 6) and Luxembourg (October 14).). It shows how the elections to the highest representative bodies of power influence the actors’ composition and the party systems configuration. It is noted that the elections to the Italian Parliament resulted in the victory of the centre-right coalition (37,03% of the vote). The centre-right populist “Five Star Movement” took second place with 32,68%. In the Republic of Hungary, the ruling political party “Fidesz” won for the fourth time in a bloc with the Christian Democratic People’s Party, gaining 67% of the seats in Hungary’s National Assembly and forming a government independently. The elections to the Swedish Riksdag are described. It is emphasized that the election results confirmed the pan-European trend of strengthening right-wing populist forces: the Swedish Democrats won 17,6% of the vote (62 seats out of 349). The specific features of the elections to the Latvian Seimas (100 deputies) have been studied. It is noted that the election results demonstrated the change of the country’s political landscape, as the election was won by political forces that have a short political history, or are “new parties”: the populist party “Who owns the state” (the 2nd result) and a union of parties “Development / Yes” (the fourth result). It is emphasized that the elections to the National Assembly of Slovenia also confirmed the tendency of populist parties’ high results: the second result was won by the populist party “MarjanSharec’s List”. It is pointed out that the success of populist political forces in the 2018 parliamentary elections in the European Union (Italy, Latvia, Slovenia, Sweden) was primarily caused by the low level of trust in the “old” political elite in the face of high demand for its renewal. It is concluded that the results of the 2018 parliamentary elections in the European Union indicate the evolution of their political party landscape towards institutionalizing the antisystemic policy, which is usually pursued by populist parties.