Комунікативні практики в освітньому процесі

Abstract

В статті розглядаються складові процесу комунікації та особливості його функціонування в освітній сфері, аналізуються різноманітні комунікативні практики в педагогічних системах починаючи зі Стародавньої Греції до нашого часу. Прослідковується залежність певної комунікативної практики від цілей призначення навчання як такого та від політичного режиму та соціального контексту, в якому освіта функціонує. Орієнтуючись на Національну доктрину розвитку освіти в Україні, наголошується не тільки на важливості широкого використання сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій, а також на необхідності обрання стратегій викладання, спираючись на специфіку аудиторії та використанні адекватних комунікативних інструментів. This article describes a pressing issue, within frames of modernization of national educational system, of adequate use of communicative practices. Modern global information society sets new tasks for education and they can be fulfilled if fundamentally new informational and communicational environment for its existence is being created. Objective of this work is comparative analysis of historical communicative practices involved in education and as well identification of relationship between perception of purpose of education and changing of communicative tools. This article begins with review of basic concept of “communication” and models of its functioning. Major attention is paid to verbal communication as traditional basis for teaching process, at the same time it is underlined the importance of correctly chosen manner of speaking which is based on main aspects of student audience: age, intellectual level, specialization. This affects possibility and quality of feedback being a result of adequately decoded transmitted information.