Самоорганизация системы «социум–индивид» в свете нового мышления

Abstract

В диссертационном исследовании освещен механизм самоорганизации на примере системы «социум–индивид» с позиции нового становящегося типа мышления. Обращение к индивиду, рассматриваемому как частицу-подобие целого в системе «социум–индивид», позволило представить механизм самоорганизации социальной системы как взаимодействие целого с его элементами, когда целое способно передавать активно-деятельные свойства, применяемые его элементами (индивидами) в мыследеятельной активности. У дисертаційному дослідженні висвітлюється механізм самоорганізації на прикладі системи « соціум-індивід» з позиції нового типу мислення, що встановлюється. Звернення до індивіда, розглянутого як частку-подобу цілого в системі «соціум-індивід» дозволило представити механізм самоорганізації соціальної системи як взаємодію цілого із його елементами, коли ціле здатне передавати активно-діяльні властивості, застосовувані його елементами (індивідами) у миследіяльній активності. In the dissertation research the mechanism of self-organization on the example of the system of «socium–individual» is lighted up from position of new forming type of thought.